Ефективність білкової підгодівлі бджолиних сімей за нарощування їх сили до запилення озимого ріпаку

Abstract

Вивчено вплив ранньовесняного стимулювання розвитку бджолиних сімей білковими частковими замінниками (знежирене соєве борошно та соєвий пептон) на ефективність запилення озимого ріпаку. Перехресне запилення в еволюції рослинного світу стало домінуючим, адже майже 80 % рослинності потребує його застосування. Розрізняють два види перехресного запилення рослин: у межах однієї рослин (гейтоногамія) і в межах декількох рослин (ксеногамія). Перенесення пилку в межах однієї квітки чи декількох відбувається за допомогою вітру, води, птахів та комах. Однак найбільшого поширення набуло комахозапилення – до 4/5 від загальної кількості рослин, які потребують запилення. Установлено, що лише за високої організації запилення ентомофільних сільськогосподарських культур можна досягти максимального ефекту. Інтенсивність розвитку бджолиних сімей залежить від віку бджолиних маток, якості бджолиного гнізда, температури повітря та від наявності в їх гніздах вуглеводного та білкового кормів. У ранньовесняний період бджоли не завжди можуть забезпечити себе вуглеводним та білковим кормом, що знижує вирощування розплоду та затримує нарощування бджіл до початку запилення весняних сільськогосподарських медоносних рослин. Ефективність запилення бджолами ентомофільних культур залежить від багатьох чинників, зокрема від сили бджолиних сімей, відстані від джерела медозбору, температури та вологості повітря. Отже, виникає потреба у поповненні кормових запасів у ранньовесняний період з метою стимулювання швидкого нарощування бджіл. Виявлено, що стимулювання нарощування бджіл у бджолиних сім’ях частковими білковими замінниками квіткового пилку у ранньовесняний період сприяє підвищенню їх сили від 6,6 до 16,6 % та кількості зібраного пилку з озимого ріпаку – від 12,3 до 34,1 %, що свідчить про вищу інтенсивність запилення цієї культури.