Інституційний репозитарій
Білоцерківського національного аграрного університету
iRBNAU (Institutional Repository of Bila Tserkva National Agrarian University) − це електронний архів, що накопичує, систематизує, зберігає документи наукового, освітнього та методичного призначення, створені працівниками будь-якого структурного підрозділу БНАУ, аспірантами чи студентами університету, шляхом їх архівування та самоархівування, а також надає до них постійний безкоштовний повнотекстовий доступ через Інтернет.
результатів
Фільтри
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Тип матеріалу: Документ , Роль стресу та медикаментозна корекція за ідіопатичного циститу в котів(2026) Ятел , Аліна Олегівна; Yatel , AlinaУ роботі вивчено поширення, етіологічні чинники, клініко-лабораторні показники та проаналізовано ефективність сучасних методів лікування ідіопатичного циститу котів (ІЦК) з урахуванням впливу чинників воєнного стресу. У ході аналізу статистичних даних ветеринарної клініки «Профівет» (м. Біла Церква) за період 2024–2025 рр. встановлено, що ІЦК є найбільш розповсюдженою патологією сечової системи в котів, складаючи 42,2 % від усіх випадків. Найбільш вразливою категорією визначено тварин віком 4–5 років (38,9 %), при цьому кастровані самці хворіють у 2 рази частіше, ніж самки. Спостерігається чітка сезонність захворювання з піком в осінньозимовий період (46,5 %). Окрему увагу в роботі приділено дослідженню впливу воєнного стресу на перебіг ІЦК. Встановлено, що у котів, які належать до групи внутрішньо переміщених осіб, частота прояву хвороби була у 2,3 рази вищою, ніж у тварин місцевих мешканців (р < 0,05). Основними стресфакторами, що провокують рецидиви, визначено зміну житла (42 %), звуки вибухів (33 %) та розлуку з власником (25 %). Клінічна картина ІЦК характеризувалася дизурією (100 %), странгурією (88,9 %), полакіурією (83,3 %) та специфічними поведінковими розладами, зокрема надмірним вилизуванням черева (63,0 %), що підтверджує системний характер патології. Лабораторний моніторинг сечі виявив вірогідну зміну величини pH до 7,2±0,35 та зниження відносної густини до 1,010±0,001 г/мл на тлі протеїнурії позаниркового походження, лейкоцитурії та гематурії. Зроблено висновок щодо переваги використання мультимодальної модифікації середовища в комплексному лікуванні ІЦК. Встановлено, що поєднання медикаментозної терапії (анти-цистит», мелвет, буторфанол) із корекцією умов утримання та застосуванням феромонів підвищує ефективність терапії до 86,7 % порівняно з 66,7 % за традиційної схеми, а також у 2,5 рази знижує ризик виникнення рецидивів упродовж 30 діб.Тип матеріалу: Документ , Клініко-діагностичні критерії та терапія за диспепсії в телят(2026) Шевченко , Юлія Олександрівна; Shevchenko , YuliiaДослідження умов утримання та годівлі тільних корів, а також аналіз вирощування новонароджених телят у ТОВ “Аграрний інвестиційний союз” дали змогу встановити основні причини поширення шлунково-кишкових захворювань серед молодняку. Встановлено, що у 2025 році захворюваність телят становила 57,5 %, при цьому домінувала диспепсія різного ступеня тяжкості. Застосування клінічних і лабораторних методів дослідження дозволило оцінити стан обміну речовин та рівень імунної реактивності тварин. Доведено, що розвиток патології має поліетіологічний характер і зумовлений поєднанням аліментарних, метаболічних та інфекційних чинників. Важливу роль відіграє незбалансована годівля сухостійних корів, яка супроводжується дефіцитом енергії, протеїну, вітамінів і мінералів. Це призводить до внутрішньоутробної гіпотрофії та функціональної незрілості травної системи телят, а також до зниження рівня білка та імуноглобулінів у крові, що свідчить про ослаблення імунітету. Встановлено, що порушення технології утримання і несвоєчасне випоювання молозива підвищують ризик розвитку диспепсії. Клінічно захворювання проявляється діареєю, пригніченням і дегідратацією різного ступеня. Ефективність лікування залежить від ранньої діагностики та комплексної терапії. При аліментарній формі ефективність лікування досягала 94,7 %, тоді як токсична форма характеризувалася тяжчим перебігом і вищою летальністю. Запровадження профілактичних заходів, що включають оптимізацію годівлі, покращення умов утримання та своєчасне випоювання молозива, сприяло зниженню захворюваності та підвищенню збереженості молоднякуТип матеріалу: Документ , Діагностика та лікування D-гіповітамінозу в бичків(2026) Ціликовський , Олег Олегович; Tsilikovsky , OlegВстановлено, що у молодняку великої рогатої худоби в умовах ТОВ АФ “Матюші” переважали легкі та середні форми D-гіповітамінозу, причому значна частка випадків мала субклінічний характер. Захворювання супроводжувалося порушенням обміну речовин, ураженням опорно-рухового апарату, зниженням продуктивності, гіпокальціємією та порушенням фосфорно-кальцієвого гомеостазу. Доведено, що D-гіповітаміноз є поліфакторною патологією, розвиток якої зумовлений порушеннями умов утримання (обмежена рухова активність, недостатня інсоляція) та дисбалансом раціону: надлишком енергії, дефіцитом протеїну, вітаміну D, каротину, мікроелементів (кобальту, цинку) і порушенням кальцієво-фосфорного співвідношення. У дослідженнях застосовано клінічні, біохімічні, аналітичні та статистичні методи для оцінки перебігу хвороби та змін мінерального обміну (кальцій, фосфор, лужна фосфатаза). Проведено порівняльну оцінку схем лікування. Встановлено, що застосування препарату «Оліговіт» у поєднанні з корекцією раціону є ефективнішим за традиційне лікування, що підтверджується покращенням клінічного стану, нормалізацією фізіологічних показників і мінерального обміну. Результати можуть бути використані у навчальному процесі та практиці ветеринарної медицини для підвищення ефективності діагностики, лікування і профілактики D-гіповітамінозу у молодняку ВРХ.Тип матеріалу: Документ , Ефективність підтримуючої терапії у профілактиці рецидиву уролітіазу в котів(2026) Олі, Узочі Богдана; Oli, U.Досліджено профілактичну ефективність підтримуючої терапії у котів в умовах Ветеринарного центру «ZOODIAC» м. Черкаси Черкаської області. Використано методичні підходи, передбачені методичними рекомендаціями щодо виконання та оформлення кваліфікаційної роботи магістра, використано клінічні, лабораторні, статистичні методи. Установлено, що в дослідній групі рецидиви сечокам’яної хвороби не реєструвалися, тоді як у контрольній групі їх частота становила 40%, порівняно з дослідною групою. У 40% тварин відмічалося повторне погіршення клінічного стану та збільшення кількості кристалів у сечі. Коти, які отримували підтримуючу терапію, мали кращі показники апетиту, активності та загального клінічного стану. Застосована схема лікування продемонструвала позитивний вплив на стан сечовидільної системи, що підтверджується відсутністю розладів акту сечовиділення. Лабораторні аналізи сечі (кількість лейкоцитів, кристалів і домішок крові) свідчили про виражене покращення властивостей сечі. У роботі детально розглянуто етіологію сечокам’яної хвороби, механізми дії застосованих препаратів та їх клінічні переваги. Встановлено, що практичне значення дослідження полягає у можливості використання запропонованої схеми як ефективного засобу профілактики сечокам’яної хвороби, як у клінічних, так і в домашніх умовах.Тип матеріалу: Документ , Залежність процесів дозрівання меду від сили бджолиної сім’ї(Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого, 2026) Безпалий , Іван Федорович; Bezpalyi, Ivan; Король-Безпала , Леся Петрівна; Korol-Bezpala, Lesia; Король, Алла Петрівна; Korol , Alla; Бондаренко , Леся Вікторівна; Bondarenko, LesiaМетою дослідження було експериментальне обґрунтування біотехнологічних процесів, які забезпечують дозрівання меду під час перетворення нектару бджолами. Методи. Для дослідження впливу сили бджолиних сімей на процеси дегідратації нектару та інверсії сахарози було сформовано дві групи бджолиних сімей української степової породи (сильні та слабкі, по три сім’ї в кожній), які утримувалися на пасіці Білоцерківського району в період медозбору з білої акації. Зразки нектару відбирали з медових зобиків бджіл-збирачок і зі стільникових комірок через кожні дві доби до повного запечатування меду, що відбувалося на дев’яту добу. Вміст води та склад цукрів меду визначали за загальноприйнятими лабораторними методиками. Результат. У процесі переробки нектару бджолами протягом 7–9 діб відбуваються його дегідратація, інверсія сахарози та накопичення моноцукрів. Встановлено, що мед досягає зрілості за вмістом води (<20%) через 5–6 діб, однак залишається незапечатаним ще 3–5 діб, протягом яких вологість знижується до 16,40–18,38 %. Найінтенсивніше розщеплення сахарози спостерігається в наступні 5–6 діб після надходження нектару до стільників, що супроводжується збільшенням вмісту моносахаридів на 12,94–31,42 %. Встановлено, що процес зневоднення випереджає ферментативну трансформацію цукрів, тому мед стає придатним до відкачування раніше, ніж завершується його остаточне дозрівання. Висновок. Сильні сім’ї забезпечують ефективніше розщеплення сахарози та активніше накопичення моносахаридів порівняно зі слабкими. Унаслідок цього мед, вироблений сильними сім’ями, характеризується вищим ступенем зрілості та кращими показниками вуглеводного складу.