Сучасні аграрні кризи і складові стійкості харчової індустрії України

Abstract

Проаналізовано й систематизовано основні системні загрози і проблеми у розвитку аграрного сектору, які супроводжувалися трансформаційним спадом та появою повторюваних аграрних криз. Встановлено, що наслідки спаду в сільському господарстві корелюють з масштабами виробництва продукції потужностями харчової індустрії, але зі зміщеними часовими межами. Аргументовано, що, насамперед, аграрна криза охоплює сільськогосподарське виробництво, а пізніше, з певним лагом, інші галузі та сектори агропродовольчого комплексу. Розкрито особливості прояву аграрних криз 2008–2009, 2014– 2015 й 2020–2021 рр. та проаналізовано міжкризові періоди, ідентифіковано причини і наслідки значних коливань у обсягах виробництва продукції підприємствами харчової індустрії. Встановлено, що досягнення докризового (1990 р.) рівня випуску харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів відбулося за шість років після проходження «дна» трансформаційного спаду, а сільськогосподарської продукції – через двадцять років. Зроблено висновок, що пандемія коронавірусної інфекції спричинила кризу в усьому світі та аграрну кризу в Україні, а відчутним її наслідком стало ослаблення стійкості через зниження обсягів випуску харчової продукції. Наголошено, що за таких умов постає необхідність у систематичному аналізі основних загроз і ризиків в аграрній сфері та розробці дієвих заходів щодо мінімізації їх негативного впливу на її стійкість. Систематизовано складові збереження і посилення стійкості харчової індустрії на основі задоволення переробних потужностей у безпечній і якісній сировині, проведення технологічної модернізації переробно-харчових підприємств, завершення формування національної системи харчової безпеки, наближення законодавства про санітарні і фітосанітарні заходи щодо охорони тварин і рослин до законодавства ЄС. Встановлено, що впровадження НАССР на потужностях харчової індустрії потребує комплексного вирішення низки проблем у кормо-виробничо-харчовому ланцюжку «від поля до столу». Доведено, що практичне дотримання вимог гігієни, безпеки та якості гарантуватиме безпечність продукції тваринного походження. Аргументовано, що дотримання операторами ринку відповідності технологій виробництва, обігу та використання кормів вимогам національної нормативної бази, які гармонізовані з Директивами ЄС, технічними регламентами, стандартами, настановами належної практики, та імплементація базових принципів, методичних підходів й нормативних актів Співтовариства у сферу вітчизняних санітарних та фітосанітарних заходів, формують єдине нормативно-правове поле ветеринарно-санітарних і фітосанітарних вимог для операторів ринку кормів. Результатом цього стане перехід на якісно вищий рівень вимог у ланцюзі «з поля до столу», забезпечується його неперервність та підвищується рівень відповідності нормативам безпечності і якості продукції тваринництва. Акцентовано увагу на тому, що просування аграрного сектору України через інтеграцію до внутрішнього ринку ЄС супроводжується появою нових розбіжностей і неузгодженостей між вітчизняними та європейськими вимогами, що потребує оперативного внесенням змін у нормативно-правову базу та їх впровадження у реальну практику корпоративних структур агропродовольчого сектору. Доведено, що за таких умов буде досягнуто забезпечення переробних потужностей безпечною і якісною сільськогосподарською сировиною та виробництво конкурентоспроможної агропродовольчої продукції, що сприятиме підвищенню стійкості харчової індустрії.