Рецепції стоїцизму в доктрині "Першого Риму"

Abstract

У підготовку соціально-історичної доктрини християнства значний внесок зробили стоїки. Стоїцизм розробляв проблеми моралі, пропагуючи покірливе ставлення до навколишнього світу і влади. Найвидатніший представник стоїків Сенека критикував сучасне йому суспільство, проте не виступав проти багатства і рабовласництва. Сенека обґрунтовував це ідеєю «промислу божого» стосовно земного статусу речей. Він виходив з того, що істинна царська влада визначається лише досконалим Розумом, який забезпечує послідовність у вірі в Бога, який керує Всесвітом. Марк Аврелій – останній представник античного стоїцизму, у вченні якого підкреслюється необхідність «підкорити себе» світовому Розуму-Логосу-Богу, що є співзвучним уявленням раннього християнства. Марк Аврелій поглибив філософську аргументацію політичної складової цієї світової релігії. Мислителі вірують в те, що лише філософія здатна вкорінити в імперії державну мудрість, політичну терпимість, служіння суспільному благу, милосердя, тобто ті моральні чесноти, які мають бути характерними для ідеального правителя і держави. Врешті, в ідеях Сенеки та Марка Аврелія можна вбачати своєрідне підґрунтя для формування майбутньої соціально-політичної доктрини «Першого Риму» з її претензією на цивілізаторську релігійно-моральну значущість і зверхність. В подготовку социально-исторической доктрины христианства значительный вклад внесли стоики. Стоицизм разрабатывал проблемы морали, пропагандируя смиренное отношение к окружающему миру и власти. Выдающийся представитель стоиков Сенека критиковал современное ему общество, однако не выступал против богатства и рабовладения. Сенека обосновывал это идеей «промысла божьего» относительно земного статуса вещей. Он исходил из того, что истинная царская власть определяется лишь совершенным Разумом, который обеспечивает последовательность в вере в Бога, который управляет Вселенной. Марк Аврелий – последний представитель античного стоицизма, в учении которого подчеркивается необходимость «преклониться» перед РазумомЛогосом-Богом, что является созвучным представлениям раннего христианства. Марк Аврелий углубил философскую аргументацию политической составляющей христианства. Мыслители верят в то, что лишь философия в состоянии укоренить в империи государственную мудрость, политическую терпимость, служение общественному благу, милосердие. Наконец, в идеях Сенеки и Марка Аврелия можно усмотреть своеобразное основание для формирования будущей социальнополитической доктрины «Первого Рима» с ее претензией на цивилизаторскую религиозноморальную значимость. In preparing Christian socio-historical doctrines a significant contribution have been done by the Stoics. Stoicism developed moral problems by promoting humble attitude towards the world and government. The most prominent representative of the Stoic philosophy was Seneca who criticized contemporary society, but did not oppose to wealth and slavery. Seneca justified this idea as «Divine Providence» in relation to the earthly things status. He came from that veritable tsar's power is determined by the only accomplished Reason, that provides a sequence in a faith in God that manages Universe. Marcus Aurelius is the last representative of ancient stoicism. In his doctrine a necessity to «admire» before Reason-Logos-God is underlined. These ideas are consonant to presentations of early christianity. Marcus Aurelius deepened the philosophical argumentation of Christianity political dimension.Thinkers believe that only philosophy is able to root in an empire a statemanship, political tolerance, service to the public benefit, mercy. Finally, in the ideas of Seneca and Marcus Aurelius it is possible to see the original founding for forming of future socio-political doctrine of «First Rome» with her claim on civilization religiously-moral meaningfulness.