Порівняльна оцінка урожайності та якісних показників сортів сої за традиційної та органічної технологій вирощування.

Abstract

Однією з альтернатив інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є впровадження нових екологічних технологій, які спрямовані на реалізацію природного потенціалу агрофітоценозів і ґрунтуються на ефективному використанні їх біологічних можливостей. Зміни клімату та розповсюдження екологізації в сільському господарстві створюють передумови для добору сортів сої різних груп стиглості та вивчення їх потенціалу продуктивності і якісних показників зерна за різних технологій вирощування. Мета роботи. Оцінка сортів сої за урожайністю та якісними показниками зерна за традиційної та органічної технологіями вирощування. Методи. Польовий, лабораторний, математичний, статистичний аналіз. Результати. Встановлено, що врожайність зерна у середньоранньостиглих сортів сої (Еверест, ЕС Професор і ДХ530) становила за традиційної технології 2,88 т/га, за органічної – 2,24 т/га, а у середньостиглих сортів (Вінздор, ЕС Палладор і Емперор) – 3,25 і 2,44 т/га, що на 0,38 і 0,20 т/га більше порівняно з середньо-раньостиглими сортами. Різниця у врожайності зерна між традиційною і органічною технологіями становила у середньоранньостиглих сортів 0,63 т/га, а у середньостиглих – 0,81 т/га. В середньому за два роки досліджень вміст протеїну в зерні сої становив 39,8–42,5 %, жиру – 20,1–21,7 %, вологість – 11,7– 13,9 %. За рахунок вищої урожайності зерна сої за традиційної технології вихід протеїну був у межах 1,11–1,42 т/га, а жиру – 0,57–0,72 т/га, що на 21,0–24,7 і 21,5–25,6 % більше ніж за органічного вирощування. Між врожайністю зерна та вмістом протеїну встановлений вище середнього рівень взаємозв’язку – r=0,69 і 0,78 за традиційного і органічного вирощування, а між урожайністю та вмістом жиру залежність мала високий рівень (r =0,97 і 0,95). Висновки. Якісні показники (вміст протеїну і жиру) та вологість зерна сої залежали від сортових особливостей та погодних умов року і не змінювалися під впливом технології вирощування. Сорт сої Емперор мав максимальні показники урожайності зерна (3,35 і 2,47 т/га), вихід протеїну (1,42 і 1,05 т/га) і жиру (0,72 і 0,54 т/га), відповідно за традиційної та органічної технологій вирощування. Тому даний сорт можна рекомендувати для вирощування за обох технологій. One of the alternatives to the intensification of agricultural production is the introduction of new ecological technologies that are aimed at realizing the natural potential of agrophytocenoses and are based on the effective use of their biological capabilities. Climate changes and development of environmentalization in agriculture create prerequisites for the selection of soybean varieties of different maturity groups and the study of their productivity potential and grain quality indicators under different cultivation technologies. Purpose. Assessment of soybean varieties by yield and grain quality indicators under traditional and organic technologies. Methods. Field, laboratory, mathematical, statistical analysis. Results. It was established that the grain yield of mid-early ripening soybean varieties (Everest, ES Professor and DH530) was 2.88 t/ha under traditional technology, and 2.24 t/ha under organic technology, and of midripening soybean varieties (Winsdor, ES Pallador and Emperor) – 3.25 and 2.44 t/ha, respectively, that is higher than in mid-early ripening varieties. The difference in grain yield under traditional and organic technologies was 0.63 t/ha for mid-early ripening varieties, and 0.81 t/ha for mid-ripening varieties. Over two years of research, we found that soybean grain contained an average of 39.8–42.5 % protein, 20.1– 21.7 % fat, and 11.7–13.9 % moisture. Protein yield ranged within 1.11–1.42 t/ha and fat yield – 0.57– 0.72 t/ha due to higher soybean grain yield under traditional technology, which was by 21.0–24.7 and 21.5– 25.6 % higher than under organic cultivation. It was found that the level of correlation between grain yield and protein content was above the average (r = 0.69 and 0.78) for traditional and organic cultivation, and the correlation between yield and fat content was high (r = 0.97 and 0.95). Conclusions. The quality indicators (protein and fat content) and grain moisture content of soybeans depended on the varietal characteristics and weather conditions and remained unchanged under the influence of cultivation technology. The soybean of Emperor variety had the highest grain yield (3.35 and 2.47 t/ha), protein yield (1.42 and 1.05 t/ha) and fat yield (0.72 and 0.54 t/ha), respectively, under traditional and organic cultivation technologies. Therefore, this variety can be recommended for cultivation under both technologies.