Прямі директивні мовленнєві акти в середньоанглійській мові

Abstract

У статті висвітлюються імперативні мовленнєві акти як спонукальні конструкції в діахронічному аспекті, а саме в середньоанглійській мові. Проаналізовано джерела ілюстративного матеріалу та виявлено одиниці, які вживались в спонукальних конструкціях. Було встановлено, що найбільш поширеними спонукальними конструкціями були імперативи. Розвідка показала, що найчастіше вживаними були імперативи, утворені за допомогою смислового дієслова в наказовому способі. Часто вживались такі маркери як let / lete, pray / preie, do, have. Під час діахронічного дослідження було з‘ясовано, що імперативи вживались головним чином у вигляді реквестивів, які були представлені маркерами ввічливості такими як let, pray та ін. а також виражали волевиявлення мовця, яке залежно від конкретної комунікативної ситуації набували різних модальних відтінків. Також було встановлено, що в утворенні наказового способу брали участь займенники переважно 2ої особи. Стаття містить ілюстративний матеріал, дібраний з різних творів середньоанглійської мови.