Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://rep.btsau.edu.ua/handle/BNAU/3218
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorЗізінська, Анна Петрівна-
dc.contributor.authorZizinska, Anna-
dc.date.accessioned2019-12-16T19:47:42Z-
dc.date.available2019-12-16T19:47:42Z-
dc.date.issued2015-05-19-
dc.identifier.citationЗізінська А. Прямі директивні мовленнєві акти в середньоанглійській мові / А. Зізінська // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Сер. Філологія. – Вінниця, 2015. – Вип. 21. – С.166-171.uk_UA
dc.identifier.isbn978-966-2337-89-1-
dc.identifier.urihttp://rep.btsau.edu.ua/handle/BNAU/3218-
dc.descriptionThe article deals with the diretive speech acts in Middle English. The analysis of language units and material allowed us to find the most common imperatives used in Middle English. The investigation showed the specific structure of imperatives and how they were formed. The data demonstrated that the most common markers were let / lete, pray / preie, do, have. During the diachronic research there has been established that the imperatives were mostly used as requests introduced by the markers of politeness such as let, pray etc., and also expressed the will or desire of a speaker which depending on the context could have modal features. Our investigation also showed that imperatives were mostly formed with the help of a 2nd person pronoun and a verb in an imperative mood. The data was selected in diachronic perspective from different Middle English texts.uk_UA
dc.description.abstractУ статті висвітлюються імперативні мовленнєві акти як спонукальні конструкції в діахронічному аспекті, а саме в середньоанглійській мові. Проаналізовано джерела ілюстративного матеріалу та виявлено одиниці, які вживались в спонукальних конструкціях. Було встановлено, що найбільш поширеними спонукальними конструкціями були імперативи. Розвідка показала, що найчастіше вживаними були імперативи, утворені за допомогою смислового дієслова в наказовому способі. Часто вживались такі маркери як let / lete, pray / preie, do, have. Під час діахронічного дослідження було з‘ясовано, що імперативи вживались головним чином у вигляді реквестивів, які були представлені маркерами ввічливості такими як let, pray та ін. а також виражали волевиявлення мовця, яке залежно від конкретної комунікативної ситуації набували різних модальних відтінків. Також було встановлено, що в утворенні наказового способу брали участь займенники переважно 2ої особи. Стаття містить ілюстративний матеріал, дібраний з різних творів середньоанглійської мови.uk_UA
dc.language.isoukuk_UA
dc.publisherТОВ фірма "Планер"uk_UA
dc.subjectімператив, мовленнєвий акт, директив, діахронія, середньоанглійська мова, спонукальна конструкціяuk_UA
dc.subjectspeech act, imperative, directive, Middle English, diachronyuk_UA
dc.titleПрямі директивні мовленнєві акти в середньоанглійській мовіuk_UA
dc.title.alternativeDirective Speech Acts in Middle Englishuk_UA
dc.typeСтаттяuk_UA
dc.identifier.udc811.11-112uk_UA
Розташовується у зібраннях:Наукові публікації

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Priami_dyrectyvn.pdf308,43 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.