Патофізіологічне обґрунтування фармакотерапії за психогенного шокового стану у тварин

Abstract

Психогенний шоковий стан у тварин є складною реакцією організму, що формується у відповідь на надмірний психоемоційний стрес, страх, больові подразники або екстремальні умови середовища. Подібні стани можуть виникати під час бойових дій, транспортування, жорстокого поводження, нападів хижаків, стихійних лих, а також у процесі ветеринарних маніпуляцій у високочутливих тварин. У сучасних умовах особливого значення набуває проблема психогенного шоку у тварин, що перебувають у зоні військових дій або зазнали тривалого стресового впливу. В основі патогенезу психогенного шокового стану лежить надмірна активація симпатоадреналової та гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової систем, що супроводжується масивним вивільненням катехоламінів, порушенням мікроциркуляції, розвитком тканинної гіпоксії, метаболічного ацидозу та функціональних змін з боку центральної нервової системи (Bergamasco et al., 2018; McMillan, 2019). Тривала або надмірна нейрогуморальна стимуляція може призводити до виснаження адаптаційних механізмів, розвитку судинної недостатності та поліорганних порушень.Psychogenic shock in animals is a complex reaction of the body, formed in response to excessive psycho-emotional stress, fear, painful stimuli or extreme environmental conditions. Such conditions can occur during combat operations, transportation, cruel treatment, attacks by predators, natural disasters, as well as during veterinary manipulations in highly sensitive animals. In modern conditions, the problem of psychogenic shock in animals that are in a war zone or have been exposed to prolonged stress is of particular importance. The pathogenesis of psychogenic shock is based on excessive activation of the sympathoadrenal and hypothalamic-pituitary-adrenal systems, which is accompanied by massive release of catecholamines, impaired microcirculation, development of tissue hypoxia, metabolic acidosis and functional changes in the central nervous system (Bergamasco et al., 2018; McMillan, 2019). Prolonged or excessive neurohumoral stimulation can lead to exhaustion of adaptive mechanisms, development of vascular insufficiency and multiorgan disorders.