Ідентифікація збудників інфекцій сечових шляхів у собак та їх антибіотикорезистентність

Abstract

У роботі висвітлено результати досліджень щодо поширення інфекцій сечових шляхів (ІСШ) у собак, їх етіологічної структури, клінікоепізоотологічних особливостей та профілю антибіотикорезистентності збудників в умовах Клініки Домашніх Тварин «Ветеринарна допомога» за період 2024–2025 рр. Проведено комплексне клінічне обстеження тварин, загальний аналіз сечі та бактеріологічне дослідження сечі 18 собак з використанням селективно-диференціального хромогенного середовища CHROMagar Orientation у поєднанні з кров'яним та маніто-сольовим агаром. Ідентифікацію ізолятів здійснювали за культурально-морфологічними та біохімічними ознаками з мікроскопією за Грамом. Антибіотикочутливість визначено методом дискодифузії на агарі Мюллера-Хінтона згідно з критеріями EUCAST (версія 14.0, 2024). Статистичну обробку даних проводили із застосуванням точного тесту Фішера та критерію χ². Протягом 2024–2025 рр. зареєстровано 96 звернень собак із патологіями сечовидільної системи, бактеріологічне дослідження проведено у 18 тварин (18,8%). Серед досліджуваних переважали самиці – 11/18 (61,1%); медіана віку склала 5,0 років. Провідними клінічними симптомами були дизурія/полакіурія (50,0%), гематурія (27,8%) та каламутна сеча (22,2%). Позитивні посіви отримано у 16 із 18 досліджених тварин (88,9%). Загалом виділено 17 ізолятів (в одному зразку – асоційована мікрофлора), серед яких домінувала Escherichia coli – 7 (41,2%), на другому місці – Staphylococcus spp. – 4 (23,5%), Enterococcus spp. – 2 (11,8%), Proteus spp., Pseudomonas aeruginosa, Streptococcus spp. та Klebsiella spp. – по 1 (5,9%). Встановлено достовірну асоціацію лужної реакції сечі (pH > 7,5) з уреазопродукуючими збудниками (p < 0,001). Серед ізолятів E. coli найвищу резистентність зареєстровано до незахищених пеніцилінів (71,4%) та фторхінолонів (50,0%). Нітрофурантоїн та фосфоміцин зберігали 100% ефективність щодо всіх тестованих збудників (0% набутої резистентності), що обґрунтовує їх пріоритетний статус для емпіричного лікування неускладнених ІСШ. Отримані результати можуть бути використані для розробки локальних протоколів раціональної антибіотикотерапії у ветеринарних клініках дрібних тварин. Магістерська робота викладена на 54 сторінках комп'ютерного друку, містить 7 таблиць та 5 рисунків. Список використаних джерел складений з 45 найменувань, у тому числі 38 джерел, опублікованих за останні десять років, та 30 зарубіжних джерел.