Формування продуктивності кукурудзи на силос залежно від застосування мікродобрив та регуляторів росту рослин

Abstract

Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена необхідністю підвищення ефективності виробництва високоякісних кормів в умовах сучасних кліматичних змін та зростання вимог до продуктивності кормовиробництва. Кукурудза є основною силосною культурою завдяки високій урожайності, значному вмісту енергії та придатності до силосування, проте повна реалізація генетичного потенціалу сучасних гібридів потребує удосконалення технологічних прийомів вирощування. Недостатня вивченість комплексного застосування мікродобрив і регуляторів росту рослин для гібридів кукурудзи силосного напряму використання, особливо в умовах Лівобережного Лісостепу України, обумовлює необхідність наукового обґрунтування ефективних систем позакореневого живлення, спрямованих на підвищення врожайності, покращення кормової якості зеленої маси та економічної ефективності виробництва. У дисертаційній роботі комплексно досліджено закономірності формування продуктивності та якості зеленої маси сучасних гібридів кукурудзи залежно від застосування мікродобрив і регуляторів росту рослин. Науково обґрунтовано реакцію гібридів силосного напряму використання на позакореневі підживлення, встановлено їх вплив на ріст і розвиток рослин, формування листкової поверхні, фотосинтетичної діяльності, структури врожаю, урожайності зеленої та сухої маси, хімічного складу, енергетичної цінності й технологічної придатності зеленої маси до силосування. Визначено роль генотипу, погодних чинників та системи позакореневого живлення у формуванні продуктивності кукурудзи, встановлено кореляційно-регресійні залежності між урожайністю зеленої маси та основними агрометеорологічними показниками. Обґрунтовано економічну й енергетичну ефективність застосування комплексів мікродобрив і регуляторів росту. Практичне значення одержаних результатів полягає в удосконаленні технології вирощування кукурудзи на силос для умов Лівобережного Лісостепу України шляхом оптимізації системи позакореневого живлення. Розроблені рекомендації забезпечують підвищення врожайності зеленої та сухої маси, покращення кормової якості й енергетичної цінності силосної сировини, а також сприяють підвищенню економічної та енергетичної ефективності виробництва кормів.