Публічне управління у сфері охорони здоров’я України в контексті євроінтеграції

Abstract

Досліджено теоретико-методологічні основи публічного управління сферою охорони здоров’я; механізми, інструменти та інституційне забезпечення публічного управління у цій сфері в контексті євроінтеграції та проведених реформ; проаналізовано процес формування і реалізації публічної політики щодо міжнародної співпраці у сфері охорони здоров'я та вплив медичної реформи на цей процес. Запропоновано і обґрунтовано шляхи удосконалення публічного управління у сфері охорони здоров’я України. Використано методичні підходи, методи, зокрема: діалектичний метод пізнання (для визначення сутності та особливостей публічного управління сферою охорони здоров’я в умовах євроінтеграційних процесів); логічний (для обґрунтування доцільності формування і реалізації публічної політики щодо міжнародної співпраці у сфері охорони здоров'я); системний та порівняльний аналіз (для дослідження впливу медичної реформи на розвиток системи охорони здоров’я); статистичні (для визначення механізмів публічного управління цією сферою); абстрактно-логічний (для теоретичних узагальнень і формулювання висновків дослідження); тощо. Виявлено, що публічне управління в галузі охорони здоров’я, це взаємодія між державним, бізнесовим та громадським секторами з метою виконання цілей державної політики в цій галузі, що включає політику держави з метою забезпечення рівності громадян та соціальних груп у вільному доступі до медичних послуг. Охорона здоров’я є надзвичайно складною системою державних і громадських заходів правового, економічного, соціального, наукового, культурного, освітнього, організаційного, технічного, санітарно-гігієнічного тощо характеру. Для ефективного публічного управління у сфері охорони здоров’я в Україні важлива міжвідомча взаємодія між Кабінетом Міністрів, МОЗ, Міністерством фінансів, НСЗУ, органами місцевого самоврядування та закладами охорони здоров’я. Потрібно сконцентрувати зусилля інституцій на моніторинг та оцінювання результатів цілей сталого розвитку у галузі охорони здоров’я та взаємодії з усіма зацікавленими сторонами на усіх рівнів публічного управління. Зроблено висновок, що процеси становлення нової форми публічного врядування у сфері охорони здоров’я відбуваються в турбулентних умовах соціально-політичної та економічної криз, повномасштабних воєнних дій, що складають зовнішнє середовище галузі, а також супроводжуються невизначеністю щодо побудови нової моделі охорони здоров’я, яка відповідатиме сучасним викликам суспільства і можливостям держави та міжнародним соціальним стандартам. Одним із найперспективніших механізмів публічного управління сферою охорони здоров’я нашої країни є публічно-приватне партнерство, яке є засобом залучення ресурсів, розпорошених між галуззю, науковими установами та добровільними організаціями охорони здоров’я, для вирішення численних проблем. В епоху обмежених ресурсів запровадження механізмів публічно-приватного партнерства в медицині дозволить залучити у державний сектор охорони здоров’я додаткові ресурси. Пріоритетними напрямами удосконалення публічного управління в сфері охорони здоров’я є: удосконалення політик і інституцій публічного управління в системі охорони здоров’я; зміцнення та підвищення кваліфікації кадрових ресурсів через інтеграцію освіти та наукової діяльності у цій сфері до міжнародного контексту, відновлення фармацевтичного сектора, підвищення якості медичних послуг, розвиток електронної охорони здоров’я, забезпечення фінансової стабільності системи охорони здоров'я.