Методологічні основи збереження та збагачення високодекоративних зелених насаджень в історичних парках: огляд

Abstract

Збереження та збагачення високодекоративних зелених насаджень у історичних парках є ключовим завданням для збереження культурної спадщини та біорізноманіття. Це пов’язано з тим, що історичні парки після багатьох років експлуатації втрачають свій первісний вигляд, потребують реконструкції для збереження власної унікальності. Попередніми дослідженнями доведено, що збереження та збагачення зелених насаджень у історичних парках вимагає комплексного підходу з урахуванням багатьох аспектів – історичного, біологічного, ландшафтного та соціального. Зарубіжний досвід вказує на включення в програми з реновації з історичних парків завдання з адаптації об’єктів до сучасних потреб ХХІ століття або врахування зміни клімату. У теперішній час більшість історичних парків знаходиться у незадовільному стані, тому особливої актуальності набуває формування системи ефективних методів збереження та реконструкції історично цінних ландшафтних паркових композицій. Основу ландшафтів в історичних парках становлять рослини, які трансформуються в процесі старіння, під тиском антропогенного впливу, кліматичних змін чи інших факторів. Реконструкція парку передбачає виконання комплексу заходів, спрямованих на реставрацію та модернізацію з метою покращення функціональних, естетичних, екологічних та соціальних характеристик парку, збереження його історичного та культурного значення. Для виконання цих робіт необхідно проводити багатопрофільну інвентаризацію та ландшафтну таксацію не лише інтродукованих видів, а й старовікових дерев аборигенних порід. Важливо також враховувати фактор алелопатичної ґрунтовтоми, спричиненої культивуванням порід на тих самих місцях упродовж багатьох років (іноді навіть століть). Зроблено висновок, що методологічні основи збереження, збагачення, утримання та розвитку рослинних композицій історичних парків та створення на їх основі високодекоративних й екологічно ефективних насаджень повинна базуватися на триступеневій структурі, яка включає статистично-аналітичні, експериментальні і статистично-моделювальні дослідження. Вагоме значення також мають комплексні дослідження інвентаризаційного напряму.