Оцінка потенціалу побічної продукції гірчиці для удобрення

Abstract

Метою роботи було оцінити ефективність застосування пожнивних решток гірчиці як добрива. У дослідженнях використовували лабораторні, вимірювально-вагові та математично-статистичні методи. З розвитком досліджень з біоенергетики ряд авторів пропонують побічну продукцію (солому та інші рештки) використовувати для виготовлення біопалива. Водночас науковцями-рослинниками доведено, що заорювання пожнивних решток забезпечує поповнення запасів органічної речовини ґрунту, елементами мінерального живлення та зниження вартості вирощеної продукції завдяки зменшенню кількості внесених мінеральних добрив. Виявлено, що серед олійних культур, які вивчали, найбільший потенціал біомаси отримано за вирощування соняшнику та сої, найменший – гірчиці чорної. Однак, навіть за урожайності насіння гірчиці 1,52 т/га в перерахунку на солому можна отримати з кожного гектара 30,4 кг/га калію або в 1,6 рази більше ніж із соломи сої, а також 21,28 кг/га азоту та 7,6 кг/га фосфору. За використання соломи гірчиці чорної для біопалива, вихід поживних речовин якої найменший, порівняно з іншими олійними культурами для поповнення балансу, необхідно буде внести 54,6 кг д.р./га мінеральних добрив на суму 52,5 тис. грн/га. Найбільші додаткові витрати на мінеральні добрива становитимуть за вилучення соломи соняшнику для біопалива, навіть за його урожайності 2,0 т/га,– понад 240 тис. грн/га. Тому, в умовах дефіциту органічних добрив у сучасному землеробстві пожнивні рештки сільськогосподарських культур успішно можуть замінити відсутність органічних добрив і поповнити запаси ґрунту елементами мінерального живлення. Отже, за значного подорожання мінеральних добрив та скорочення використання органічних добрив доцільно побічну продукцію гірчиці та інших сільськогосподарських культур заорювати, а не використовувати для виготовлення біопалива, що забезпечить поповнення ґрунту мінеральними елементами живлення та зниження собівартості продукції завдяки зменшенню кількості внесених мінеральних добрив. The purpose of this work was to evaluate the effectiveness of using mustard harvest residues as fertilizer. Laboratory, measuring-weighing and mathematical-statistical methods were used in the research. With the development of research on bioenergy, a number of authors propose to use by-products (straw and other residues) for the production of biofuel. However, it has been proven by plant scientists that plowing of crop residues ensures the replenishment of soil organic matter reserves, mineral nutrition elements and the reduction of the cost of grown products due to the reduction of the amount of applied mineral fertilizers. It was found that among the studied oilseed crops, the largest biomass potential was obtained from the cultivation of sunflower and soybean, the smallest - black mustard. But, even with a mustard seed yield of 1.52 t/ha in terms of straw, 30.4 kg/ha of potassium can be obtained from each hectare, or 1.6 times more than from soybean straw, as well as 21.28 kg/ha nitrogen and 7.6 kg/ha of phosphorus. When using black mustard straw for biofuel, the yield of which nutrients is the lowest compared to other oil crops to replenish the balance, it will be necessary to apply 54.6 kg/ha of mineral fertilizers in the amount of 52.5 thousand hryvnias/ha. The largest additional costs for mineral fertilizers will be more than UAH 240,000/ha for the extraction of sunflower straw for biofuel, even with its yield of 2.0 t/ha. Therefore, in the conditions of shortage of organic fertilizers in modern agriculture, crop residues can successfully replace the lack of organic fertilizers and replenish soil reserves with elements of mineral nutrition. Therefore, with a significant increase in mineral fertilizers and a reduction in the use of organic fertilizers, it is advisable to plow the by-products of mustard and other agricultural crops, and not use them for the production of biofuel, which will ensure the replenishment of the soil with mineral nutrients and reduce the cost of production by reducing the amount of applied mineral fertilizers.