Лікувально-профілактичні заходи за гепаторенального синдрому в собак

Abstract

У рамках нашого дослідження було вивчено та порівняно терапевтичну ефективність двох підходів до лікування гепаторенального синдрому у собак: базової підтримуючої схеми (контрольна група) та розширеної комплексної схеми (дослідна група), на базі ветеринарної клініки «Зоолюкс» (м. Київ) у 2024–2025 рр. Для оцінки стану тварин в обох групах використовували загальні клінічні методи, а також проводили моніторинг біохімічних показників сироватки крові. Дослідження стану та збір біохімічних даних виконували двічі: до початку застосування лікувальних схем та на 18 добу терапії. Вивчено, що за результатами клінічного дослідження собак з підозрою на гепаторенальний синдром (ГРС) встановлено, що вони надходили до клініки у тяжкому стані, проявляючи виражені клінічні ознаки тяжкої печінкової недостатності (пригнічення та анорексія – 97 %, жовтяниця – 86 %, асцит – 72 %, печінкова енцефалопатія – 62 %) та супутнього ураження нирок (олігурія – 40 %, азотемія). Біохімічний аналіз крові на початку дослідження виявив у цих тварин характерні зміни, включаючи азотемію (рівні сечовини та креатиніну вищі за норму) та значно підвищену активність печінкових ферментів. При цьому, до початку лікування, виявлено вірогідні відмінностей між сформованими групами за вихідними рівнями сечовини та креатиніну (напр., рівень сечовини був вірогідно вищим у дослідній групі, а креатиніну – вірогідно нижчим, порівняно з контрольною). Встановлено, що на 18 добу дослідження, застосування експериментальної терапевтичної схеми призвело до статистично значущого покращення показників білково-синтетичної функції печінки (зростання загального білка на 22,0 % та абсолютного альбуміну на 34,0 % в межах 4 групи) та вірогідного зниження рівня сечовини на 46,1 % (досягнення меж норми, 8,3±0,65 ммоль/л в межах групи). Також, на 18 добу дослідження, відзначено вірогідне зниження активності всіх трьох досліджуваних печінкових ферментів (АсАТ, АлАТ, ГГТ) у дослідній групі порівняно з контрольною (зокрема, АлАТ знизився до значень, близьких до норми – 37,0±4,41 Од/л, а ГГТ нормалізувався – 7,1±0,94 Од/л), що свідчить про вищу ефективність цього підходу для корекції метаболічних порушень та ниркової дисфункції у собак з ознаками ГРС у межах дослідження.