Досвід формування агропродовольчих ланцюгів у провідних країнах світу та напрями його використання у вітчизняній практиці

Abstract

У статті висвітлено досвід формування агропродовольчих ланцюгів у провідних країнах світу та обґрунтовано напрями його використання у вітчизняній практиці. Систематизовано чинники, які впливають на формування та функціонування ланцюгів постачання агропродовольства, а саме: організаційні, нормативно-правові, науково-методичні. Ідентифіковано учасників агропродовольчого ланцюга та виділено чинники, які визначають їх особливості, врахування яких забезпечить прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Наголошено на важливості розвитку інформаційних та комунікаційних зв’язків між учасниками ланцюга постачання, що сприяє забезпеченню їх ефективності та стійкості. Узагальнено, що глобальні мережі постачання агропродовольства функціонують на основі створення вертикальних маркетингових систем із використанням засад логістики, які досягають суттєвого зниження транспортних витрат, витрат на зберігання, розвантаження та навантаження, а також підвищують оборотність матеріальних ресурсів та скорочують запаси. Аргументовано, що елементи розподільчої інфраструктури відіграють важливу роль у стабільному функціонуванні ланцюга постачання агропродовольства, що підтверджується досвідом зарубіжних країн, де створено відповідні відомчі державні структури або інститути. Висвітлено досвід провідних країн світу у формуванні ланцюгів постачання агропродовольства та виділено такі особливості: створення відповідних державних інститутів; створення інтегрованих об’єднань, які виконують широких перелік логістичних функцій; розвиток логістичних центрів, PL-операторів; функціонування інформаційно-консультативних служб; використання науково-обґрунтованих принципів логістики в основі формування та функціонування ланцюгів постачання агропродовольчої продукції.Систематизовано зарубіжний досвід щодо особливостей створення та функціонування PL-операторів, логістичних центрів, складських потужностей, транспортних організацій та проаналізовано їх функції. Зроблено висновок, що в умовах повоєнного відновлення країни постане необхідність у розробленні стратегічної програми відновлення потужностей з виробництва сільськогосподарської продукції, продовольства та розподільчої інфраструктури шляхом підвищення їх інвестиційної привабливості для вітчизняних та зарубіжних інвесторів. Обґрунтовано напрями розвитку розподільчої інфраструктури як важливого учасника агропродовольчих ланцюгів у вітчизняній практиці відповідно до європейської практики. Доведено необхідність додержання принципів сталого розвитку на всіх рівнях ланцюга постачання агропродовольства як необхідної умови забезпечення їх конкурентоспроможності та сталості.