Вплив строків сівби на продуктивність кукурудзи на зерно в умовах ФГ «Урожай» Черкаського району Черкаської області

Abstract

Встановлено, що тривалість ключових етапів вегетації – від появи сходів до цвітіння та повної стиглості – безпосередньо корелює з групою стиглості гібрида та обраним терміном сівби. Ранні строки сівби сприяють максимальному розвитку вегетативних органів: у досліджуваних гібридів фіксували найбільшу висоту стебла та оптимальне кріплення качанів (на рівні 95,4–98,3 см). Натомість відтермінування сівби призводить до помітного скорочення лінійних розмірів рослин та зниження висоти закладання качанів. Одним із найважливіших технологічних показників є вологість зерна перед збиранням. Найменший рівень вологості (21,9%) продемонстрували ранньостиглі форми. Важливо, що ранній висів дозволяє додатково знизити цей показник на 2,8–8,4% порівняно з пізніми термінами, що суттєво зменшує витрати на подальшу сушку зерна. Аналіз структури врожаю показав, що кількість рядів зерен є генетично стабільною ознакою і майже не залежить від зовнішніх чинників. Проте маса 1000 насінин виявилася чутливою до умов вирощування: запізнення з посівом спричиняє істотне зменшення ваги насіння у всіх досліджуваних гібридів. Підсумкові показники врожайності підтверджують перевагу ранніх строків сівби, де продуктивність коливалася в межах 8,5–12,4 т/га. При переході до середніх та пізніх термінів спостерігається стійка тенденція до зниження врожаю: до 7,8–9,5 т/га та 7,1–9,0 т/га відповідно. Таким чином, порушення оптимальних строків сівби у бік запізнення призводить до втрати 14,1–25,3% потенційного валового збору зерна.