Урожайність та якість зерна гібридів кукурудзи різних груп стиглості залежно від густоти стояння рослин в умовах дослідного поля НВЦ БНАУ

Abstract

Дослідження підтвердили, що стратегічне поєднання сучасних гібридів кукурудзи різних груп стиглості з оптимізацією щільності посіву є ключовим фактором формування високої продуктивності культури. Ефективність такої моделі вирощування безпосередньо залежить від конкретних ґрунтово-кліматичних умов зони, обраної агротехніки, а також генетично обумовлених морфологічних і біологічних особливостей рослин. Процес накопичення вегетативної маси досягає свого пікового значення у фазу молочної стиглості зерна, що спостерігається в усіх досліджуваних варіантах незалежно від густоти стояння. Найвищу здатність до формування зеленої маси продемонстрував гібрид Дніпровський 245 за умови створення густоти на рівні 70 тис. шт./га, де врожайність склала 47,8 т/га. Щодо зернової продуктивності, результати варіювали залежно від генотипу та щільності посіву. Максимальні показники врожайності для гібридів Пустоварівський та Таврійський були зафіксовані за густоти стояння 90 тис. шт./га. Водночас гібрид Дніпровський 245 виявився найбільш продуктивним при меншій щільності — 70 тис. шт./га, забезпечивши рекордний середній результат на рівні 10,6 т/га. Узагальнюючи дані за весь період проведення експериментів, встановлено, що середня максимальна врожайність зерна культури досягається при густоті 70 тис. шт./га. Дисперсійний аналіз факторів впливу показав, що вирішальну роль у формуванні продуктивності відіграє гібридний склад, частка якого становить 73,4%, тоді як вплив густоти стояння складає 12,4%. Проведені розрахунки економічної ефективності вирощування кукурудзи різних груп стиглості повністю підтверджують агрономічні висновки. Найбільш доцільним та фінансово виправданим є вирощування гібрида Дніпровський 245 із дотриманням норми висіву, що забезпечує густоту стояння 70 тис. рослин на гектар.