Вплив дезоксиніваленолу на збереженість та енергію росту курчат породи Адлер Сріблястий за згодовування сорбенту

Abstract

Серед п’яти досліджених штамів Fusarium graminearum та трьох штамів F. culmorum найвищу продуктивність щодо синтезу дезоксиніваленолу (ДОН) продемонстрував штам 195/1 F. graminearum. Для визначення його токсигенного потенціалу було проведено культивування на 15 різних зернових субстратах: рису, пшоні, кукурудзі, пшениці, ячмені, гороху, сої, просі, ріпаку, гірчиці, вівсі, житі, соняшнику, гречці та льону. Експеримент проводився за температури 28 °C протягом 24 діб. Результати дослідження виявили значну різницю у продуктивності токсиноутворення залежно від виду субстрату. Максимальний вміст ДОН був зафіксований на зерні рису (3600 мкг/кг), що свідчить про особливо сприятливі умови цього субстрату для біосинтезу токсину. На зерні пшона гриб продукував 2000 мкг/кг ДОН, на кукурудзі – 1200 мкг/кг. Значно нижчі показники токсиноутворення спостерігалися на традиційних зернових культурах: пшениці та ячмені (по 130 мкг/кг). Найменшу кількість ДОН було виявлено на зернах сої (16 мкг/кг) та льону (14 мкг/кг), що вказує на їх відносну стійкість до зараження даним штамом. Отримані результати підтверджують існування суттєвої залежності між видом субстрату та інтенсивністю біосинтезу ДОН, що має важливе значення для розробки стратегій профілактики фузаріозного зараження зернових культур. Особливо високий рівень токсиноутворення на альтернативних зернових (рис, пшоно) вказує на необхідність уважного моніторингу цих культур на наявність мікотоксинів. Додавання сорбенту «Мікосорб А» до раціону курчат значно зменшує негативний вплив дезоксиніваленолу на їх організм. У дослідній групі, яка отримувала сорбент разом із забрудненим кормом, збереженість поголів’я склала 86%, тоді як у групі, яка отримувала лише токсин без сорбенту, цей показник був значно нижчим – 74%. Таким чином, застосування «Мікосорбу А» дозволило знизити загибель птиці на 12%. Крім того, сорбент позитивно вплинув на продуктивність курчат. У групі, де застосовувався «Мікосорб А», середня жива маса однієї тварини на кінець досліду склала 598,5 г, що на 5,43% перевищувало показник контрольної групи (584,1 г) і було значно вищим, ніж у групі з токсином без сорбенту (567,7 г). Це свідчить про те, що сорбент не лише компенсував шкідливий вплив токсину, але й сприяв кращому росту птиці. Економічний аналіз показав, що використання «Мікосорбу А» є вигідним. У групі з сорбентом прибуток від приросту живої маси склав 96,08 грн, тоді як у групі з токсином без сорбенту спостерігалися збитки (–467,05 грн). Хоча рентабельність у групі з сорбентом (12,0%) була нижчою, ніж у контрольній групі (26,2%), його застосування виправдане, оскільки дозволяє уникнути значних втрат при наявності токсинів у кормах. Таким чином, «Мікосорб А» ефективно зменшує шкідливий вплив дезоксиніваленолу, підвищує збереженість поголів’я та сприяє кращим приростам маси птиці. Його використання є економічно доцільним у випадках ризику забруднення кормів токсинами.