Ефективність державної підтримки виробництва молока в Україні

Abstract

Стаття присвячена оцінюванню ефективності державної підтримки виробництва молока в Україні. Доведено, що з метою подолання негативних тенденцій в галузі та підвищення інвестиційної привабливості молочного скотарства у стратегічній перспективі необхідно підвищити дієвість інструментів державного регулювання галузі, нарощування обсягів державної підтримки і вдосконалення механізмів надання субсидій. Вважаємо, що позитивний вплив на забезпечення ефективності виробництва молока у сільськогосподарських підприємствах було досягнуто також завдяки запровадженню такого інструменту як надання дотацій на фінансування будівництва нових ферм, доцільним було б передбачити держпідтримку на розвиток та запровадження інноваційних технологій товаровиробниками галузі. Водночас необхідно запроваджувати здешевлення витрат на модернізацію виробничих потужностей у сільськогосподарських підприємствах, будівництво інноваційних переробних потужностей. Доведено, що внаслідок низької дієвості інструментів державного регулювання молочного скотарства та значних обсягів капіталовкладень, галузь не приваблює нових товаровиробників. Крім цього у країні не створено відповідних умов до переходу ОСГ з виробництва молока у малі підприємницькі структури та нарощенню виробничого потенціалу фермерськими господарствами, що також сприяє появі нових гравців на ринку сирого молока. При цьому експертами було враховано ризик входження нових зарубіжних гравців. Встановлено, що основними чинниками зовнішнього середовища, які впливають на ефективний розвиток молочного скотарства є: державна підтримка галузі та інновацій, покращення інвестиційного клімату. Внутрішні чинники ефективного розвитку галузі пов’язані із наявністю та оптимальною структурою основних і оборотних засобів; раціональним підбором та розміщенням персоналу; раціональним використанням кормових угідь; покращенням породного складу стада; розвитком матеріально-технічної бази; підвищенням коефіцієнта оновлення основних засобів; підвищенням рівня механізації та автоматизації технологічних процесів; впровадженням інноваційних технологій утримання худоби та годівлі; додержанням наукових вимог відтворення стада; інтегрованою диверсифікацією; розвитком системи планування та прогнозування, нормування та контролю затрат; дієвою системою мотивації працівників, гнучкою системою управління і відповідним соціальним забезпеченням працівників.