Зарубіжний досвід розвитку молочного скотарства та напрями його використання у вітчизняній практиці

Abstract

Основною метою дослідження є узагальнення практичних підходів до організації виробництва молока у провідних країнах світу та адаптації їх у вітчизняних умовах. Визначено величину та напрями підтримки молочного скотарства в США, де уряд виділив для розвитку молочного скотарства майже 22,2 млрд доларів прямих та непрямих субсидій молочному сектору країни (35,02 ц/л), що є еквівалентом 73% виручки фермерів від реалізації молока. Передбачено досить високу внутрішню підтримку, експортні субсидії, програми збереження, програми управління ризиками, програми допомоги на випадок стихійного лиха, програми позик та страхування урожаю. Дослідження підтримки індійського ринку, який посідає друге місце у світі за обсягами виробництва сирого молока (9,5%), показали, що основними виробниками молока майже 80% є дрібні фермери. Збір молока здійснюють 130 тис. молочних кооперативів. NABARD (Національний банк сільського господарства та розвитку села) у рамках розвитку молочного підприємництва передбачає надання субсидій до 25% затрат. Доведено, що дієвим інструментом товаровиробників молока в Китаї є виділення значних інвестицій на будівництво великих молочних ферм і комплексів із поголів’ям до 100 тис. корів. Ринок Австралії виробляє 9,3 млн т молока, з якого експортують 36%, та є четвертим у світі експортером молочних продуктів (6% частки світового ринку). Молочне скотарство Австралії характеризується незначними розмірами прямої державної підтримки. Впродовж 2015–2016 рр. сільському господарству надавали фінансову та комерційну допомогу на суму більше 147 млн доларів США у вигляді виплат фермерським господарствам. Встановлено, що важливу роль у регулюванні ринку молока в Австралії має цінове прогнозування, на основі якого профільне Міністерство із урахуванням світових цін формує індекси цін на молоко. Аналіз виробництва молока в Швейцарії показав, що воно залишається високосубсидованим. У 2013 р. обсяг державної підтримки виробників молока становив 1,8 млрд швейцарських франків, з яких прямі субсидії оцінюють в 1,5 млрд швейцарських франків, що становило 61 тис. швейцарських франків у розрахунку на одну молочну ферму або 0,41 швейцарських франків на 1 л молока. Виявлено, що система державної підтримки молочного скотарства в Канаді включає такі інструменти: імпортні тарифи, які дозволяють обмежити імпорт молочної продукції; мінімальні гарантовані ціни на молокосировину, які встановлюють на максимальний обсяг молока, що реалізують на молокопереробні заводи в межах квоти; система прямих виплат фермерам за виробництво молока в межах квоти. Розмір прямих виплат на 1 л молока встановлює щорічно уряд. З метою підтримки канадських виробників за проведення технологічної модернізації реалізується програма інвестицій в молочну ферму (DFIP) із обсягом державної підтримки 250 млн доларів США. За даними Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), в Ісландії, Японії, Норвегії та Швейцарії рівень підтримки товаровиробників молока в середньому перевищує 70% валових доходів фермерських господарств; в Канаді, ЄС, Угорщині, Кореї та США обсяг підтримки становить 40–55%. Аналіз підтримки розвитку молочного скотарства у країнах Європейського Союзу показав, що для цих цілей виділяють наступні інструменти: обмеження виробництва (квоти на виробництво молока); державні інтервенції та зберігання; встановлення положення/приписи щодо реалізації продукції; молочний пакет (включаючи регулювання договірних відносин у молочному секторі); зовнішня торгівля (положення про імпорт і експортні субсидії); державні субсидії. Встановлено, що основним чинником підвищення рентабельності виробництва молочної продукції в розвинутих країнах є покращення якості та диференціації асортименту. До основних чинників успішного розвитку молочного скотарства відносять посилення державної підтримки та економне витрачання ресурсів. Також використовують комплекс фінансових стимулів, включаючи зниження податкового навантаження.