Диверсифікація як інструмент управління виробничими ризиками аграрних підприємств

Abstract

Розглянута диверсифікація виробництва, що представляє собою процес змін виробничої складової об’єкта управління. Уточнено раціональне співвідношення між диверсифікацією та спеціалізацією аграрного підприємства. Виділено активну, захисну, адаптивну та реактивну стійкість системи, на основі критерію характеру взаємодії системи та зовнішнього середовища. Розглянута методика вибору оптимальної структури портфеля, яка передбачає проходження трьох етапів: визначення набору активів, показників їх прибутковості за періоди, показників взаємозалежності між активами; виявлення у портфельній безлічі сукупності найбільш ефективних; вибір оптимального поєднання активів за виділеними критеріями. Аграрним підприємствам запропоновано орієнтуватися на використання сформованого виробничого потенціалу та розробку на його основі проектів зв’язаної диверсифікації. In the article the diversification of production, which is a component of the production process changes the control object. Studied targets that are characteristic of vertical and horizontal diversification. The stages of the methodology of choosing the optimal portfolio structure. Specified rational relationship between diversification and specialization of agricultural enterprises. Determined that the common goals for all areas of diversification is to consolidate investment resources, reduce risks of uncertainty of the environment; orientations to ensure social and economic stability; preserving regional branch complexes; more efficient use of all resources; obtain synergies from the market growth potential; reduce transaction costs. Objectives specified characteristic conglomerate diversification: Highlight active, protective, adaptive and reactive system stability, based on the criterion of the nature of interaction between the system and the environment.