Залежність процесів дозрівання меду від сили бджолиної сім’ї

Abstract

Метою дослідження було експериментальне обґрунтування біотехнологічних процесів, які забезпечують дозрівання меду під час перетворення нектару бджолами. Методи. Для дослідження впливу сили бджолиних сімей на процеси дегідратації нектару та інверсії сахарози було сформовано дві групи бджолиних сімей української степової породи (сильні та слабкі, по три сім’ї в кожній), які утримувалися на пасіці Білоцерківського району в період медозбору з білої акації. Зразки нектару відбирали з медових зобиків бджіл-збирачок і зі стільникових комірок через кожні дві доби до повного запечатування меду, що відбувалося на дев’яту добу. Вміст води та склад цукрів меду визначали за загальноприйнятими лабораторними методиками. Результат. У процесі переробки нектару бджолами протягом 7–9 діб відбуваються його дегідратація, інверсія сахарози та накопичення моноцукрів. Встановлено, що мед досягає зрілості за вмістом води (<20%) через 5–6 діб, однак залишається незапечатаним ще 3–5 діб, протягом яких вологість знижується до 16,40–18,38 %. Найінтенсивніше розщеплення сахарози спостерігається в наступні 5–6 діб після надходження нектару до стільників, що супроводжується збільшенням вмісту моносахаридів на 12,94–31,42 %. Встановлено, що процес зневоднення випереджає ферментативну трансформацію цукрів, тому мед стає придатним до відкачування раніше, ніж завершується його остаточне дозрівання. Висновок. Сильні сім’ї забезпечують ефективніше розщеплення сахарози та активніше накопичення моносахаридів порівняно зі слабкими. Унаслідок цього мед, вироблений сильними сім’ями, характеризується вищим ступенем зрілості та кращими показниками вуглеводного складу.

The study aimed to experimentally substantiate the biotechnological processes that ensure honey ripening during the transformation of nectar by bees. Methods. To study the infl uence of bee colony strength on the processes of nectar dehydration and sucrose inversion, two groups of bee colonies of the Ukrainian steppe breed were formed (strong and weak, three colonies each), which were kept in the apiary of the Bila Tserkva district during the period of honey collection from white acacia. Nectar samples were taken from the honey combs of foraging bees and from honeycomb cells every two days until the honey was completely sealed, which occurred on the ninth day. The water content and sugar composition of honey were determined by generally accepted laboratory methods. Result. In the process of nectar processing by bees for 7–9 days, its dehydration, sucrose inversion, and accumulation of monosaccharides occur. It has been established that honey reaches maturity in terms of water content (<20%) after 5–6 days, but remains unsealed for another 3–5 days, during which the humidity decreases to 16.40–18.38%. The most intensive sucrose breakdown is observed in the next 5–6 days after nectar enters the honeycombs, which is accompanied by an increase in the content of monosaccharides by 12.94–31.42%. It has been established that the dehydration process precedes the enzymatic transformation of sugars, so honey becomes suitable for pumping earlier than its fi nal maturation is completed. Conclusion. Strong colonies provide more effi cient sucrose breakdown and more active accumulation of monosaccharides compared to weak ones. As a result, honey produced by strong colonies is characterized by a higher degree of maturity and better indicators of carbohydrate composition.