Архітектура інструментів антикорупційної політики у системі публічного управління

Abstract

Стаття присвячена дослідженню архітектури інструментів антикорупційної політики, обґрунтуванню необхідності їхньої взаємодії та комплексного застосування в Україні. Зазначено, що таку архітектуру доцільно визначати як системно організовану, ієрархічно структуровану та функціонально взаємопов’язану сукупність інструментів і механізмів публічного управління, спрямованих на запобігання, виявлення та протидію корупції, що функціонують на різних рівнях управління та забезпечують досягнення цілей антикорупційної політики. Підкреслено, що основними характеристиками архітектури інструментів є системність, комплексність, багаторівневість, адаптивність. Представлено класифікацію важелів за критеріями: функціональним призначенням, характером впливу, суб’єктами реалізації, об’єктом впливу, моделлю «спроможність – мотивація – можливість», ініціативою застосування. Виділено ключові інструменти, що сприяють підвищенню прозорості та зниженню корупційних ризиків: електронне декларування, відкриті державні реєстри, електронні закупівлі, антикорупційні програми органів влади та організацій. Зазначені спільні та індивідуальні проблеми застосування ключових інструментів. Установлено, що результативність антикорупційної політики забезпечується не окремими інструментами, а їх інтегрованою архітектурою, цифровізацією, ефективними незалежними інституціями та розвитком їх аналітичної спроможності, впровадженням орієнтованого на ризик підходу до контролю, забезпеченням невідворотності відповідальності за корупційні правопорушення, запровадженням системи оцінювання ефективності інструментів на основі ключових показників ефективності, забезпеченням повного циклу контролю, розширенням доступу до публічної інформації та вдосконаленням інструментів її використання, зменшенням дискреційних повноважень посадових осіб, розвитком культури доброчесності. Зроблено висновок, що реалізація запропонованих заходів сприятиме переходу від фрагментарного та декларативного використання інструментів антикорупційної політики до формування їх цілісної, інтегрованої та ефективної архітектури, що відповідатиме сучасним викликам публічного управління.