Bacterial infections in cattle: diagnostics, antibiotic susceptibility, and practical recommendations

Abstract

This study presents findings on bacterial infections in cattle, with a focus on diagnostic aspects and antibiotic susceptibility of the pathogens. The aim was to identify the spectrum of etiological agents, assess their resistance to antimicrobial drugs, and formulate practical recommendations for laboratory diagnostics and treatment. Predominant isolates included bacteria of the genera Escherichia, Staphylococcus, Proteus, and Klebsiella, some of which exhibited multidrug resistance, particularly to penicillins, tetracyclines, and aminoglycosides. Fluoroquinolones and thirdgeneration cephalosporins demonstrated the highest efficacy. Mixed infections, such as E. coli combined with Staphylococcus aureus, were associated with more severe clinical manifestations and required combined therapy. The use of comprehensive bacteriological, biochemical, and serological methods enabled timely identification of pathogens and optimization of therapeutic strategies. These findings underscore the need for regular microbiological monitoring, individualized antibiotic therapy, and the implementation of updated diagnostic protocols - key factors in combating antibiotic resistance and improving the effectiveness of veterinary care.У дослідженні представлено результати бактеріальних інфекцій у великої рогатої худоби з акцентом на діагностичні аспекти та чутливість збудників до антибіотиків. Метою було визначення спектра етіологічних агентів, оцінка їхньої резистентності до антимікробних препаратів та формулювання практичних рекомендацій для лабораторної діагностики й лікування. Серед переважаючих ізолятів виявлено бактерії родів Escherichia, Staphylococcus, Proteus та Klebsiella, деякі з яких проявляли мультирезистентність, особливо до пеніцилінів, тетрациклінів та аміноглікозидів. Найвищу ефективність продемонстрували фторхінолони та цефалоспорини третього покоління. Змішані інфекції, такі як поєднання E. coli зі Staphylococcus aureus, супроводжувалися більш вираженими клінічними проявами та потребували комбінованої терапії. Використання комплексних бактеріологічних, біохімічних методів забезпечило своєчасну ідентифікацію збудників та оптимізацію терапевтичних стратегій. Отримані дані підкреслюють необхідність регулярного мікробіологічного моніторингу, індивідуалізованої антибіотикотерапії та впровадження оновлених діагностичних протоколів - ключових чинників у боротьбі з антибіотикорезистентністю та підвищенні ефективності ветеринарної допомоги