Клініко-лабораторна оцінка ефективності комплексної терапії котів із хронічною хворобою нирок II-III стадії

Abstract

У роботі вивчено поширеність й проведено порівняльну оцінку ефективності сучасних протоколів лікування хронічної хвороби нирок у котів. Дослідження проведено на базі клініки «Ля Мур», м. Кривий Ріг, на 30 котах геріатричного віку. Встановлено, що ХХН має чітку вікову залежність (пік у 10–12 років) та переважає у самців (93,3 %), що часто пов’язано з наявністю уролітіазу в анамнезі. Доведено, що включення мікродоз мелоксикаму забезпечує виражений нефропротекторний ефект за рахунок купірування інтерстиціального запалення. У дослідній групі рівень креатиніну знизився на 32,3 % (з 382,1 до 260,8 мкмоль/л), тоді як у контрольній – лише на 20,8 %. Особливу увагу приділено корекції ренальної анемії. Застосування синергічної комбінації епобіокрину та мелоксикаму дозволило збільшити рівень гематокритної величини до 31,5 % у дослідній групі проти 28,4 % у контролі. Науково обґрунтовано, що зниження системного запалення покращує біодоступність феруму для еритроцитопоезу. Сонографічно підтверджено зменшення ехогенності кортексу нирок у 60 % тварин дослідної групи, що свідчить про регрес інтерстиціального набряку. Доведено безпечність обраної дози мелоксикаму: протягом 30-денного моніторингу не зафіксовано ознак гастротоксичності чи підвищення активності гепатоіндикаторних ензимів (АлАТ, АсАТ). Розроблено та апробовано алгоритм комплексної терапії, що дозволяє досягти стабілізації стану у 73,3 % важких пацієнтів. Доведено перевагу збалансованого розчину стерофундин над стандартним фізрозчином у корекції електролітного дисбалансу. Кваліфікаційна робота магістра містить 64 сторінки, 6 таблиць, 8 рисунків, список використаних джерел із 41 найменувань, 3 додатки.