Теоретичні засади розвитку інноваційної діяльності в аграрному секторі України

Abstract

Стаття присвячена теоретичним засадам розвитку інноваційної діяльності в аграрному секторі України. Особливістю сучасного періоду розвитку всіх галузей та сфер агропромислового виробництва є необхідність прискорення науково-технічного прогресу на основі інноваційних процесів, що дозволяють вести безперервне оновлення виробництва на базі освоєння досягнень науки, техніки та передового досвіду. Світовий досвід показує, що інноваційні процеси, як правило, не лише заохочуються, а й регулюються державою шляхом формування відповідної політики та планомірної організації інноваційної діяльності. Інноваційний процес пов'язаний із створенням, освоєнням та поширенням інновацій. Це процес, у рамках якого виробники інновацій з метою отримання прибутку створюють та просувають нововведення до їх споживачів. Починається він із появи ідеї та закінчується її комерційною реалізацією. Стосовно сільськогосподарського виробництва, то під інноваційною діяльністю слід розуміти сукупність послідовно здійснюваних дій щодо створення нової чи покращеної сільськогосподарської продукції, нової чи покращеної продукції її переробки, чи вдосконаленої технології й організації їх виробництва на основі використання результатів наукових досліджень та розробок чи передового виробничого досвіду. Постійне та безперервне здійснення інноваційної діяльності в аграрному секторі України зумовлює формування інноваційного процесу, який закономірно та послідовно чергується й постає як система конкретних заходів щодо проведення наукових досліджень та розробок, створення інновацій й освоєння їх безпосередньо в агропромисловому виробництві. Вважаємо, що інноваційна політика в сільському господарстві — це частина аграрної політики держави, спрямована на розвиток інноваційної діяльності в агропромисловому виробництві, яка формується та реалізується у галузі з метою забезпечення її інноваційного розвитку. Вважаємо, що відношення держави до інноваційної політики та її реалізації повинно бути зафіксоване в інноваційній доктрині. Таким чином, стосовно аграрного сектору України організаційно-економічна сутність інноваційних процесів пов'язана з цілями та завданнями їх розвитку, які полягають у постійному організаційно-економічному, технічному та технологічному оновленні сільськогосподарського виробництва, спрямованого на його удосконалення з урахуванням досягнень науки, техніки та світового досвіду. Кінцевою метою інноваційного розвитку галузі є формування аграрної економіки інноваційного типу.