Періодизація еволюції вчення про системи землеробства в Україні у контексті розвитку систем сільського господарства.

Abstract

Викладена періодизація розвитку вчення про системи землеробства в контексті еволюції систем ведення сільського господарства. Висвітлено внесок учених і виробничників у розробку наукових основ систем землеробства і впровадження їх у хліборобську практику. Акцентовано увагу на складний і тривалий шлях формування поглядів необхідності теоретичних основ систем землеробства. В еволюційному розвитку вчення про системи землеробства науковці Білоцерківського НАУ виділяють три етапи. Перший етап (дореволюційний, до 1917 р.) включає три періоди: перший (виникнення вчення) охоплює другу половину 18 ст. (основоположниками вчення були А.Т. Болотов, І.М. Комов, В.О. Левшин, Д.М. Полторацький, І.І. Самарін), другий (закладання наукових основ систем землеробства) — першу половину 19 ст. (М.Г. Павлов, Я.А. Ліновський, С.М. Усов), третій (становлення теоретичних основ систем землеробства) — другу половину 19 ст. — початок 20 ст. (О.І. Скворцов, О.В. Совєтов, О.М. Енгельгардт, О.П. Людоговський, І.О. Стебут, О.С. Єрмолов). Другий (радянський) етап включає два періоди: перший тривав до середини 20 ст. (В.Р. Вільямс, Д.М. Прянишников, М.М. Тулайков та ін.), другий — до 90-х років 20 ст. (В.П. Нарциссов, С.О. Воробйов, Д.І. Буров, О.М. Каштанов та ін.). Третій (сучасний) етап бере початок із 90-х років 20 ст. і триває по сьогодні та характеризується агроландшафтним підходом до розробки й удосконалення систем землеробства. Помилковою виявилася думка тих учених, які розглядали систему землеробства поза зв’язком із системами ведення сільського господарства, обґрунтовуючи комплекс агротехнічних заходів тільки з однієї природно-наукової сторони й оцінювали ефективність систем землеробства лише за їх здатністю підтримувати й підвищувати родючість ґрунту. The periodization of the development of the doctrine of agricultural systems in the context of the evolution of agricultural management systems is outlined. The contribution of scientists and producers to the development of the scientific foundations of agricultural systems and their implementation in agricultural practice is highlighted. Attention is focused on the complex and long way of forming views on the need for theoretical foundations farming systems. In the evolutionary development of the theory of farming systems, scientists of Bila Tserka National Agrarian University distinguish three stages. The first stage (pre-revolutionary, until 1917) includes three periods: the first (the emergence of the doctrine) covers the second half of the 18th century. (the founders of the doctrine were A.T. Bolotov, I.M. Komov, V.O. Levshyn, D.M. Poltoratskyi, I.I. Samarin), the second (laying the scientific foundations of agricultural systems) — the first half of the 19th century. (M.G. Pavlov, Yu.A. Linovskyi, S.M. Usov), the third (formation of the theoretical foundations of agricultural systems) — the second half of the 19th century. — the beginning of the 20th century (O.I. Skvortsov, O.V. Sovietov, O.M. Enhelhardt, O.P. Liudohovskyi, I.O. Stebut, O.S. Yermolov). The second (Soviet) stage includes two periods: the first lasted until the middle of the 20th century. (V.R. Villiams, D.M. Prianishnykov, M.M. Tulaikov, etc.), the second — until the 90s of the 20th century. (V.P. Nartsyssov, S.O. Vorobiov, D.I. Burov, O.M. Kashtanov, etc.). The third (modern) stage begins in the 90s of the 20th century. and continues to this day and is characterized by an agro-landscape approach to the development and improvement of farming systems. The opinion of those scientists who considered the farming system out of connection with agricultural management systems, justifying a set of agrotechnical measures only from natural and scientific positions and evaluating the effectiveness of farming systems only by their ability to maintain and increase soil fertility turned out to be wrong.