Особливості формування агропродовольчих ланцюгів на зовнішніх ринках

Abstract

Стаття присвячена вивченню особливостей формування агропродовольчих ланцюгів на зовнішніх ринках та розрахунку втрат доданої вартості за експортно-імпортних операцій агропродовольством. Встановлено, що частка аграрного сектору у показнику ВВП України становить 10,2 % за найнижчого значення доданої вартості на одного працюючого 4801,4 дол. США. Розраховано, що у 2010–2019 рр. в структурі експорту України продукція аграрного сектору забезпечувала в 2011 р. 19 % валютної виручки, в 2019 році – 40 %, що є доказом посилення експортних позицій досліджуваного сектору економіки на зовнішніх ринках. Виявлено, що у 2019 р. частка агропродовольчої продукції становила 44,3 %, або 22,2 млрд дол. США, або зросла на 19 % порівняно з 2018 р., тоді як загальний експорт з країни за цей період збільшився лише на 6 %. Визначено, що у структурі експорту агропродовольчої продукції частка продукції рослинного походження становить 58 %, а у товарній структурі експорту найбільша частка припадає на зернові культури – 74 %, а також насіння олійних культур – 20 %. Зроблено висновок, що експорт агропродовольства у 2010–2019 рр. формують сировинні товари, тоді як додана вартість продуктів переробки – соняшникової олії, м'яса птиці – вище, ніж у зерна. Систематизовано загрози щодо функціонування агропродовольчих ланцюгів поставок на зовнішні ринки, зумовлені пандемією COVID–19 та урядові дії країн світу і України із забезпечення продовольчої безпеки. Обґрунтовано, що структура зовнішньої торгівлі України є раціональною, оскільки у поставках на зовнішні ринки переважає сировина, а в структурі імпорту домінує технічно складна продукція. Розраховано, що сальдо зовнішньоторговельного балансу товарів і послуг у 2019 р. є негативним у сумі 3,7 млрд дол., але покращилось на 2,5 млрд дол. відносно показника 2018 року. Обґрунтовано, що з метою досягнення позитивного значення сальдо зовнішньоторговельного балансу України необхідно стимулювати розвиток галузей харчової промисловості, тобто продукції із високою доданою вартістю. Проаналізовано, що збільшення обсягів експорту сировинних сільськогосподарських товарів призводить до недоотримання значної суми доданої вартості, а, отже, бюджет країни втрачає значні надходження у вигляді податку на додану вартість (продукти переробки сільськогосподарської продукції є об’єктом оподаткування ПДВ за її експорту), податку на прибуток, експортного мита (ставка 18 %, за експорту живих сільськогосподарських тварин). Виявлено, що у вартісній структурі імпорту агропродовльства переважає група «готові харчові продукти» (45 %); другу позицію агропродовольчого імпорту посідає продукція рослинного походження, частка якої становить 31 %; третю – продукція тваринного походження, частка якої у структурі імпорту близько 18 %. Запропоновано, що інструменти державної підтримки, такі як відшкодування ПДВ, необхідно застосовувати лише для стимулювання галузей з високим рівнем доданої вартості.