Теоретичні основи розвитку агропродовольчих систем в умовах глобальних змін

Abstract

У статті розглянуто концепцію системної економіки як напряму в економічній теорії на основі узагальнення положень неокласичної, інституціональної та еволюційної теорій, яка базується на поєднанні процесів створення, функціонування, взаємодії та трансформації економічних систем. Узагальнено підходи до розуміння категорії економічна система, яка охоплює процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання благ, а також зв’язки між товаровиробниками і споживачами матеріальних благ та послуг. Аргументовано, що структура та механізм функціонування економічних систем базується на кібернетичних, інформаційних та організаційних теоретичних принципах загальної теорії систем. Доведено, що на основі наукових напрямів загальної теорії систем, синергетики, теорії змін, теорії катастроф та інших ізоформізм проявляється не лише як подібність або чітка відповідність побудови систем, а також як спільність в їх функціонуванні та розвитку. Обґрунтовано, що складна економічна система має емерджентну синергетичну поведінку, її розвиток базується на основі нерівноважних відхилень критичних точок біфуркацій. Виявлено, що складні економічні системи мають високу невизначеність поведінки та орієнтуються у стратегічному розвитку на пошук шляхів саморозвитку, пошуку нереалізованих резервів, що обумовлює досягнення якісно нового стану системи. Доведено, що основними чинниками, які зумовлюють порушення стійкості функціонування агропродовольчих систем та досягнення їх збалансованого соціо-еколого-економічного розвитку, є інновації та засади сталого розвитку. Систематизовано чинники сучасного розвитку агропродовольчих систем, які мають негативний та позитивний вплив на їх стійкість, урахування яких необхідно забезпечити за обґрунтування варіантів їх розвитку на основі цілеорієнтованого управлінського впливу на них. Висвітлено, що агропродовольчі системи функціонують в умовах багаторівневого середовища та виділено стратегічні пріоритети їх розвитку на мікро-, мезо-, макро- та мегарівнях. Наголошено, що агропродовольчі системи впливають на розвиток сільських територій та спроможні забезпечити стійкість гомеостатичної системи. Поглиблено дефініцію категорії агропродовольчі системи та узагальнено їх специфічні особливості, тренди розвитку, виклики та загрози у напрямі досягнення цілей сталого розвитку.