Ідейний концепт та композиційна обумовленість ліричних відступів у прозі Івана Нечуя-Левицького

Abstract

У статті представлений комплексний аналіз ролі ліричних відступів у художньому полотні прози Івана Нечуя-Левицького. Відзначено їхній функційний потенціал у структурі жанрово-стильового оформлення тексту роману «Хмари» у контексті розвитку української літератури другої половини ХІХ століття, конструюванні ідейного концепту та вираженні індивідуальних авторських інтенцій у висвітленні проблеми твору. Спостережено не лише структурну необхідність, а й композиційну обумовленість досліджуваних конструкцій, їхню важливість для розуміння художніх образів й авторського задуму в цілому. Відзначено роль ліричних нарацій роману Івана Нечуя-Левицького в передачі універсальної кодифікованої інформації – комплексу української націотворчої ідеї. Зауважено, що завдяки використаному прийому автор возвеличує красу українського села, засвідчуючи в такий спосіб інтенцію про те, що відродження України залежить від сільських жителів, що зберегли свої давні традиції й український характер. Схарактеризовано ідейний потенціал історичних відступів, що здатні рухати розповідь та відображати важливий письменницький наратив щодо піднесення національного духу. Описано специфічну рису творчого методу Івана-Нечуя Левицького – ототожнення пейзажних відступів не тільки з описом побуту, але й з характеристикою соціально-типологічного плану. Проаналізовано використання автором контрастних за своєю суттю досліджуваних конструкцій, що слугують найчастіше виразником змін духовних стереотипів героїв. Відзначено продуктивність ліричних відступів у статусі композиційної настанови, просторово-часової послідовність викладу подієвого матеріалу, що транслює причинно-наслідкову залежність тексту та авторського бачення побудови художнього тексту. Завдяки використанню аналізованого прийому Іван Нечуй-Левицький насичує твір новими імпліцитними смислами й підтексти, що доповнюють загальну психологічну, ідейнотематичну, сюжетотворчу картину роману.