Музично-педагогічна діяльність К. Г. Стеценка у Білій Церкві

Abstract

Кирило Григорович Стеценко (1882–1922) – видатний діяч українського мистецтва: композитор, диригент, педагог та громадський активіст. Любов композитора до своєї батьківщини, українського народу, його фольклору та пісенності знайшла своє відображення у його творчості, якій притаманний революційний дух та ідея національного та культурного самовизначення українського народу. Творча спадщина митця складається з хорових творів, солоспівів, творів для ансамблевого співу, музики для театру та дитячих музичних творів і містить найкращі зразки вітчизняного музичного мистецтва початку XX ст. Перебуваючи в Білій Церкві (1908-1909), у своїй педагогічній діяльності в Білоцерківській гімназії, К. Стеценко намагався підвищувати музичну культуру народу, створював хорові колективи та проводив концертну діяльність, консультував керівників аматорських колективів, займався видавничою діяльністю та зробив значний внесок у реорганізацію системи вітчизняної музичної освіти. У період музично-педагогічної діяльності у Білій Церкві, формується творчий почерк і основні риси композиторського стилю що визначають наявність нових образів, тем, жанрів, засобів музичної виразності в солоспівах. Естетико-виховний потенціал творчості К. Стеценка міститься: у духовно-гуманістичній спрямованості музичних образів; у розмаїтті художньої тематики (лірико-пісенна лінія, романтизована піднесеність почуття, героїко-патріотичний пафос, психологічна заглибленість у внутрішній світ людини); у багатстві жанрових характеристик (від вокальної чи інструментальної мініатюри до опер); у фольклорній основі класичної спадщини української музики; у кращих здобутках українського музичного формотворення (орієнтація на мелодизм, досконалість та гармонійні засоби музичного мислення).Зіставлення педагогічних завдань з естетичним спрямуванням української музики засвідчує потужні можливості музично-педагогічної діяльності композитора у Білій Церкві.