Землевпорядні проблеми розвитку земельного устрою територіальних громад: планування та комплексна оцінка

Abstract

Оскільки, однією з ключових цілей реформи місцевого самоврядування й територіальної організації влади на засадах децентралізації стало забезпечення належної фінансової спроможності територіальних громад, то важливими інструментами обґрунтування розмірів як районів так і територіальних громад є територіально-просторове планування розвитку землекористування. Для забезпечення фінансової спроможності та сталого розвитку території територіальної громади з дотриманням балансу державних, громадських та приватних інтересів комплексним планом передбачається розвиток території в цілому, як за межами населених пунктів, так і в межах них, а отже планувальні рішення комплексного плану містять перспективи використання всієї території територіальної громади. Згідно статті 45-1 закону України «Про землеустрій» Комплексний план просторового розвитку території територіальної громади є одночасно документацією із землеустрою та містобудівною документацією на місцевому рівні. Він крім відомостей, передбачених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно статті 16-1 включає проєктні рішення комплексного плану, зокрема: межі та правові режими всіх режимоутворюючих об’єктів та всіх обмежень у використанні земель (у тому числі обмежень у використанні земель у сфері забудови), встановлених до або під час розроблення проєкту комплексного плану (у тому числі межі та правові режими територій і об’єктів природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду, прибережних захисних смуг, водоохоронних зон, пляжних зон, інших охоронних зон). Одним із розділів комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади є комплексна оцінка, яка дозволяє оцінити сучасний стан та тенденції перспективного використання наявних ресурсів, створює основу для своєчасного виявлення бажаних і небажаних змін у громаді, а також для прийняття обґрунтованих рішень щодо розвитку землекористування території. Комплексна оцінка повинна визначати ключові проблеми та дозволяти зробити висновки щодо майбутнього розвитку території територіальної громади, які необхідні для подальших кроків просторового планування розвитку сталого землекористування та земельного устрою. Приведено інституційну структуру землевпорядних заходів та дій, що забезпечують формування складових елементів підсистем земельного устрою територіальних громад із врахуванням авторських доповнень. Зокрема, землевпорядні заходи та дії, що забезпечують формування складових елементів підсистем земельного устрою, повинні бути доповнені розробленням та реалізацією: проектів землеустрою щодо створення екологічної мережі, оцінки природно-ресурсного потенціалу та його оптимізацією; проектів комплексних планів територіально-просторового планування розвитку сталого землекористування; проектів землеустрою щодо зонування земель за типами (підтипами) землекористування; проектів землеустрою щодо організації землекористування сільськогосподарських підприємств (фермерських господарств); оцінки стану ринкового обігу земельних ділянок та прав на них, стану екологізації, капіталізації та соціалізації землекористування, розмірами землекористування приватної власності. Обґрунтовано, що комплексний план просторового розвитку території територіальної громади не може бути одночасно землевпорядною і містобудівною документацією, оскільки функції двох напрямів планування різні, а сам план запропонованого законодавством змісту не вирішує проблем формування сталого (збалансованого) розвитку землекористування територіальних громад. Показано, що система планування розвитку земельного устрою на рівні територіальних громад має цілу низку землевпорядних проблем. Зокрема, це недосконале, а часом колізійне, законодавчо-нормативне забезпечення, не врахування важливості формування екологічної мережі як екологічного каркасу системи сталого землекористування, не врахування природно-ресурсного та земельно-ресурсного потенціалів при зміні меж (укрупненні районів та об’єднанні територіальних громад) адміністративно-територіальних утворень, відсутності системного підходу до формування інституційної структури землевпорядних заходів та дії, що забезпечують проектування складових елементів підсистем земельного устрою територіальних громад. Крім того, комплексний план просторового розвитку території територіальної громади не може бути одночасно землевпорядною документацією, оскільки він не вирішує проблем формування земельного устрою а відповідно і сталого (збалансованого) розвитку землекористування територіальних громад. Для удосконалення інституційної структури землевпорядних заходів та дій, що забезпечують формування складових елементів підсистем земельного устрою, запропоновано внести зміни і доповнення до законів України щодо нових видів документації із землеустрою та змінити концепцію розроблення і реалізації комплексного плану територіально-просторового планування розвитку землекористування територіальних громад.