Трихінельоз в Україні – епізоотологічна ситуація, профілактика та заходи боротьби (2015 – 2020)

Abstract

Робота присвячена аналізу літературних джерел та результатів власних досліджень з питань епізоотології, епідеміології та заходів боротьби з трихінельозом – одним із найбільш небезпечним гельмінтозів тварин і людей. У статті висвітлені основні питання поширення, шляхи та джерела інвазії, динаміки зараження свиней та інших тварин, сучасні погляди на циркуляцію трихінел в природі та біоценозі, пов’язаному з людиною, а також основні напрямки профілактичних заходів. Проведені нами дослідження щодо моніторингу трихінельозної інвазії засвідчили, що територія України є стаціонарно неблагополучною щодо трихінельозу свиней і найбільшу кількість інвазованих личинками туш свиней – 76,5 % були зареєстровані в Миколаївській області. З’ясовані природні осередки трихінельозу, які виявлені в Закарпатській, Миколаївській та Харківській областях. Домінуюче значення у циркуляції збудника даної інвазії серед дикої фауни належить червоній лисиці. В той же час вона є важливою твариною в ланцюзі циркуляції цього збудника між синантропним та природним осередками. При лабораторному дослідженні тушок тварин уражених личинками трихінел можна відзначити значну перевагу методу перетравлення м’язів у штучному шлунковому соку порівняно з компресорною трихінелоскопією. Вказані методи об’єктивно характеризують інтенсивність інвазії у кожної тварини та показують їх роль у циркуляції збудника трихінельозу. Зважаючи на вимоги європейського законодавства першочерговим завданням є впровадження в практику ветеринарної медицини України нових методів післязабійної та зажиттєвої діагностики трихінельозу. Система комплексу заходів з профілактики і ліквідації трихінельозу тварин, повинна включати превентивні дії щодо формування та підтримання ендемічних осередків інвазії.