Формування лінгвістичної та міжкультурної компетентності у майбутніх філологів на основі міждисциплінарних зв’язків латинської та інших європейських мов

Abstract

У статті розглядається проблема формування лінгвістичної та міжкультурної компетентності у майбутніх філологів на основі вивчення латинської та інших європейських мов. Латинська мова формує у здобувачів вищої освіти фахові компетентності щодо вміння використовувати у професійній діяльності знання про мову як особливу знакову систему, її природу, функції; розширює світогляд, сприяє розвитку наукового підходу до вивчення сучасних мов, дає знання з історії та культури античного світу. Водночас, формує практичні навики граматичного аналізу латиномовних текстів; етимологічного аналізу латинських термінів, уміння пояснити мовні явища, читати (перекладати) оригінальні античні та пізніші літературні латинські твори, адаптовані латиномовні тексти міфологічного та історичного змісту, засвоєння крилатих виразів. Досліджено, що латинські запозичення є однією із найчисленніших груп у лексичному складі усіх європейських мов, що свідчить про вагомий вплив античних мовно-культурних традицій. Основні причини запозичень – це культурне і суспільне життя; шляхи запозичення – один з факторів, що визначає етимологічний аспект побудови нових термінів. Існує цілий ряд класифікацій запозичень, залежно від аспекту їх вивчення. Так, за зовнішніми ознаками іншомовні запозичення поділяються на: фонетичні, графічні, морфологічні, словотворчі, синтаксичні, семантичні. За класифікацією С.В.Гриньова, головними ознаками якої є лінгвістичні та екстралінгвістичні (немовні) ознаки. Українсько-польські історичні взаємини також залишили в мові глибокий слід. Ранні лексичні запозичення латини у германські мови умовно поділили на три періоди. У XVI столітті в англійську мову було привнесено значну кількість латинської лексики. Характерною особливістю латинських запозичень тої епохи було наявність значної кількості прикметників, дієслів і, порівняно, небагато іменників. Таким чином, словниковий склад української та інших європейських мов містить велику кількість лексичних запозичень, які етимологічно пов’язуються із латинською мовою.