Сучасні аспекти контактного дерматиту у промисловому птахівництві

Abstract

Контактний дерматит – це ураження шкіри бройлерів, що призводить до зниження якості туші на 15–30 %. Його описують як коричнево-чорні ерозії та виразки, що виникають на грудях (breast blisters, BB), скакальному суглобі (hock burns, HB) та на шкірі центрального м’якуша стопи (food pad dermatitis, FPD). Найчастіше уражається м’якуш стопи, слідом за ним ділянка скакального суглоба і грудної клітки. Наявний ряд чинників, які призводять до виникнення дерматиту м’якушів. До них відносять: щільність посадки птиці; тип поїлок та порядок їх використання; годівля; рівень температури і вологості у приміщені; тип підстилки, її якість та кількість; здоров'я кишечнику. Птиця, яку утримували зі щільністю 8 особин/м2 , менше страждала від дерматиту, ніж та, яку утримували за щільності 13 особин/м2 . Більше того, шкідливий вплив високої щільності був особливо виражений за показника 18 особин/м2 . Поширеність та тяжкість цієї патології у бройлерів зростає на більш пізніх етапах відгодівлі. При цьому пододерматит поширювався на кілька шарів шкіри. Стан м’якушів погіршувався за досягнення птицею забійного віку з ураженням до 64 % тушок. Ураження скакальних суглобів і грудей були рідкістю. Волога підстилка (>30 % вологи) асоціюється із збільшенням захворюваності та тяжкості контактних дерматитів у системах утримання бройлерів та індиків. Такий стан підстилки здебільшого реєструють у зимово-весняний та осінній сезони. Якість підстилки, особливо з урахуванням її вологості, визначено як важливе питання добробуту, що має значний негативний вплив на стан пір’я, здоров’я кінцівок та частоту виникнення контактного дерматиту. Важливе значення має температура підстилки. За її зростання ступінь ураження контактними дерматитами підвищується. Причиною підвищення температури підстилки є збільшення щільності посадки і накопичення більшої кількості посліду, який посилює бактеріальне бродіння. За вологої підстилки пір’я птиці стає вологим або забрудненим підстилкою, фекаліями та брудом. Воно втрачає свої захисні властивості. Рівень добробуту птиці різко знижується. Діагностику контактного дерматиту у птиці проводять за характерними клінічними ознаками. Це кульгавість, порушення рухливості та зміна кольору шкіри, що часто переростає у виразку. Ураження чітко відокремлюються від неушкодженої тканини і часто з'являються у вигляді виразок, оточених глибоким геморагічним валом. Контактні дерматити можуть розвиватися менш ніж за тиждень. Характерними ознаками на початку хвороби є набряк, почервоніння та збільшення місцевої температури, потовщення шкіри. Глибокі виразки, здебільшого, призводять до абсцесів у нижче прилеглих тканинах та структурах. Часто місце ураження покривають кірочки. Якщо розвиваються великі виразки, вони можуть зумовлювати біль, зменшувати швидкість росту, перешкоджати ході та відкривати доступ бактерій до нижче прилеглих тканин. Контактный дерматит – поражение кожи бройлеров, что приводит к снижению качества туши на 15–30 %. Его описывают как коричнево-черные эрозии и язвы, возникающие на груди (breast blisters, BB), скакательном суставе (hock burns, HB) и на коже центрального мякиша стопы (food pad dermatitis, FPD). Чаще поражается мякиш стопы, вслед за ним участок скакательного сустава и грудной клетки. Существует ряд факторов, приводящих к возникновению дерматита мякиша. К ним относятся: плотность посадки птицы; тип поилок и порядок их использования; кормление; уровень температуры и влажности в помещении; тип подстилки, ее качество и количество; здоровье кишечника. Птица, которую содержали с плотностью 8 особей/м2 , меньше страдала от дерматита, чем та, которую содержали при плотности 13 особей/м2 . Более того, вредное влияние высокой плотности было особенно выражено при показателе 18 особей/м2 . Распространенность и тяжесть этой патологии у бройлеров растет на более поздних этапах откорма. При этом пододерматит распространялся на несколько слоев кожи. Состояние мякишей ухудшалось при достижении птицей убойного возраста с поражением до 64 %. При этом поражения скакательных суставов и груди были редкостью. Влажная подстилка (30 % влаги) ассоциируется с увеличением заболеваемости и тяжести контактных дерматитов в системах содержания бройлеров и индюков. Такое состояние подстилки наиболее часто регистрируют в зимне-весенний и осенний сезоны. Качество подстилки, особенно с учетом ее влажности, определено как важный вопрос благосостояния, который оказывает большое негативное влияние на состояние перьев, здоровье конечностей и частоту возникновения контактного дерматита. Большое значение имеет и температура подстилки. При ее возрастании степень поражения контактными дерматитами повышается. Причиной повышения температуры подстилки является увеличение плотности посадки и накопление большего количества помета, усиливающего бактериальное брожение. При влажной подстилке оперение птицы становится влажным или загрязненным подстилкой, фекалиями и грязью. Оно теряет свои защитные свойства. Уровень благосостояния птицы резко снижается. Диагностику контактного дерматита у птицы проводят по характерным клиническим признакам. Это хромота, нарушение подвижности и изменение цвета кожи, часто перерастающее в язву. Поражения отчетливо отделяются от невредимой ткани и часто появляются в виде язв, окруженных глубоким геморрагическим валом. Контактные дерматиты могут развиваться менее чем через неделю. Характерными признаками в начале болезни является отек, покраснение и повышение местной температуры, утолщение кожи. Глубокие язвы, как правило, приводят к абсцессам в нижележащих тканях и структурах. Часто место поражения покрывают корочки. Если развиваются большие язвы, они могут вызвать боль, уменьшать скорость роста, препятствовать походке и открывать доступ бактерий к нижележащим тканям.