Земельний моніторинг в Україні: поняття та методологія формування

Abstract

Обгрунтовано, що система земельного моніторингу в Україні повинна включати такі види: моніторинг земель, моніторинг грунтів, моніторинг земельних відносин, моніторинг землекористування та комплексний моніторинг, який включає територіальний моніторинг, моніторинг окремих об'єктів, моніторинг обігу земельних ділянок (ринку земель). Визначено, що під поняттям "моніторинг землекористування", розуміється система спостереження, оцінки та прогнозу процесів змін форм землекористування, розмірів землеволодінь та землекористувань, дотримання режиму вимогам сталого (збалансованого) землекористування, методів екологічно раціонального використання земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки небезпеки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів. Визначено види, об'єкти та періодичність державного та самоврядного земельного моніторингу. Зокрема, до видів земельного моніторингу віднесено: моніторинг стану об'єктів, моніторинг використання та охорони земель (землекористування), моніторинг земельних відносин та обігу земельних ділянок. Визначено, що методологічною основою формування системи основних складових земельного моніторингу в Україні. Система включає: моніторинг природних умов, моніторинг стану грунтового покриву, моніторинг стану поверхневих і грунтових вод, моніторинг стану рослинності, моніторинг стану земної поверхні, моніторинг забруднення земель та грунтів, моніторинг земельно-кадастрових даних, моніторинг форм та режиму землекористування, моніторинг земельних відносин, моніторинг обігу земельних ділянок та прав на них та ключову складову земельного моніторингу — визначення можливої шкоди від природних та антропогенних впливів на об'єкти моніторингу, резервів для подолання наслідків негативних процесів та впливів і оптимальних способів людської діяльності.