Аналіз проблем міжнародного права щодо контролю за використанням біологічної та хімічної зброї: історико-правовий аспект

Abstract

В статті проаналізовано стан розвитку та реалізації програм з виробництва та розповсюдження біологічної та хімічної зброї. Проведено аналіз збройних конфліктів під час яких було використано, або мала місце спроба використання зброї масового знищення як засобу ведення війни. Авторами проаналізовано правову базу для забезпечення притягнення до відповідальності винних у подібних злочинах, а також шляхи реалізації контролю за державами-порушницями та необхідність втручання світової спільноти за допомогою всіх можливих засобів не заборонених нормами міжнародного права. За результатами дослідження, автори дійшли висновку, що сучасні біотехнологічні розробки в цивільній промисловості, головним чином в галузі фармацевтики та ветеринарії, полегшили виробництво, зберігання та подальший перехід у форму бойового застосування деяких видів хвороботворних мікроорганізмів. До середини 70-х років минулого століття біологічна зброя мала визначену військову цінність. Однак, враховуючи рівень наукового та технологічного розвитку тих часів було майже неможливо попередити результати її впливу на людей та навколишнє середовище, а проблеми, що пов’язані з її зберіганням та поводженню з нею, були надто великі та складні у застосуванні. Тому, як наслідок, інші види зброї мали перед нею явні переваги. Значні успіхи цивільної промисловості за останні сорок років дозволили виробляти більш ефективну і передбачувану, з точки зору контролю за результатами її використання, зброю. Автори дійшли висновку, що найскладнішою частиною для приховування програми створення біологічної зброї є завершення процесу виробництва зброї, коли мікроорганізми або отруйні речовини завантажуються у ракетні боєголовки, бомби, артилерійські снаряди або в ємності для розпилювання у повітрі. Хоча такі дії можна здійснювати безпосередньо перед можливим застосуванням, що дозволить досягти максимального несподіваного ефекту. Найбільший вплив, в цьому випадку, ця смертоносна зброя може завдати беззахисному цивільному населенню. В межах дослідження авторами було проаналізовано ряд міжнародних документів: Женевський протокол з хімічних та бактеріологічних видів зброї 1925 року, Перший Додатковий протокол до Женевських Конвенцій 1977 року, Конвенція з біологічної зброї 1975 року, Женевська Конвенція 1949 року, Гаазька Конвенція 1906 року, Римський статут Міжнародного Кримінального Суду 1998 року тощо.