Сюжетний покажчик українських народних казок

Abstract

Сюжетний покажчик українських народних казок складений у 1930-40-х роках М.П. Андрєєвим є рукописним артефактом, який не потрапив до широкого кола українських науковців свого часу та був загублений у архівних фондах. Публікація рукопису є цінною для українського казкознавства за тих обставин, що окремого покажчика сюжетів українських народних казок не існує, а зведений східнослов’янський покажчик СУС («Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка», 1979) лише частково залучає матеріал із покажчика М.П. Андрєєва. Матеріали публікуються вперше завдяки фотокопії зробленій І.П. Березовським не раніше 1979 року у Тбіліському архіві ім. Г. Леонідзе (Грузія). Видання дає можливість збагатити українське казкознавство та сприяти появі повнішого сучасного як паперового, так і електронного покажчика сюжетів українських народних казок. Покажчик має таку структуру: вступне слово та післямову упорядника, де зроблено дослідження про фольклористичний спадок М.П. Андрєєва, структуру рукопису, окреслено сучасний стан українського казкознавства у міжнародному контексті; переклад рукопису українською мовою зі збереженням авторських та наукових приміток на полях. Характер розподілу сюжетів за розділами в покажчику співвіднесений з подібними міжнародними каталогами Аарне-Андрєєва (1929) та Aarne-Thompson (1928). Функціонально це бібліографічний довідник, систематизатор казкової сюжетики та типізації. Кількісно у праці опрацьовано більше 5 тисяч текстів українських казок, легенд та анекдотів, що презентували близько 2300 різних сюжетів та їх варіантів. Про це свідчить реєстр використаних збірників казок у покажчику скорочень до рукопису. Згідно особливості казкового епосу, у покажчику виокремлено групи: казки про тварин, власне казки (чарівні), казки-легенди, новелістичні казки, казки про дурного чорта. Classification system of Ukrainian folktales, made in 1930-40s by M. Andreev, is a manuscript artifact which hadn’t been available to the wide range of Ukrainian scholars of that time and then was lost in the archives. The manuscript publication is valuable to the Ukrainian folkloristics because there hasn’t beenany separate classification system of Ukrainian folktales, and the general Eastern Slavic classification – comparative classification system («Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка», 1979)– has only partial material of Andreev’s classification. The materials were first published owning to the copy made by I. Berezovsky no earlier than 1979 in Leonidze Archives of Tbilisi (Georgia). The edition will give the opportunity to improve and enrich the knowledge of the Ukrainian folkloristics and will contribute to more complete and modern classification system of Ukrainian folktales both paper and digital. The classification has the following structure: introduction and author’s afterword, where the research of Andreev’s heritage is made, manuscript structure with the general description of the modern Ukrainian folkloristics in the international context; the Ukrainian translation of the manuscript retaining author’s and scientific notes in the margin. The system distribution by chapters is made according to international classification systems – Aarne-Andreeva (1929) and Aarne Thompson (1928). Functionally it is the bibliographical reference book and folktales classifier.There have been processed more than 5,000 texts of Ukrainian tales, legends and jokes which represented around 2300 different plots.This is proved by the register of tales compilation in the manuscript index. According to features of the fairytale epic literature there are following groups: tales about animals, tales (fairy), tales-legends, novelistic tales and tales about foolish devil (chort). Сюжетный указатель украинских народных сказок составлен в 1930-40-х годах М.П. Андреевым является рукописным артефактом, который не попал к украинским ученым своего времени и был потерян в архивных фондах. Публикация рукописи является ценной для украинского сказковедения в виду тех обстоятельств, что отдельного указателя сюжетов украинских народных сказок не существует, а сводный восточнославянский указатель СУС ( «Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка», 1979) лишь частично привлекает материал из указателя М.П. Андреева. Материалы публикуются впервые благодаря фотокопии сделанной И.П. Березовским не ранее 1979 г. в Тбилисском архиве им. Г. Леонидзе (Грузия). Издание дает возможность обогатить украинское сказковедение и способствовать появлению полного современного как печатного, так и электронного указателя сюжетов украинских народных сказок.Указатель имеет следующую структуру: вступительное слово и послесловие составителя, где исследовано фольклористическое наследие М.П. Андреева, структуру рукописи, определен уровень современного украинского сказковедения в международном контексте; перевод рукописи на украинском языке с сохранением авторских и научных заметок на полях. Характер распределения сюжетов по разделам в указателе соотнесен с подобными международными каталогами Аарне-Андреева (1929) и Aarne-Thompson (1928).Функционально это библиографический справочник, систематизация сказочной сюжетики и типизации. Количественно в работе обработано более 5000 текстов украинских сказок, легенд и анекдотов, представили около 2300 различных сюжетов и их вариантов. Об этом свидетельствует реестр использованных сборников сказок в указателе сокращений в рукописи. Согласно особенности сказочного эпоса, в указателе выделены группы: сказки о животных, собственно сказки (волшебные), сказки-легенды, новеллистические сказки, сказки о глупом черта.