Земельний устрій України: понятійні і інституційні аспекти розвитку

Abstract

Сьогодні в Україні триває пошук оптимальної моделі розвитку земельних відносин, у тому числі моделі розвитку земельного устрою, становлення інституцій і інститутів, реформування системи землекористування у різних сферах суспільного життя. Становлення земельного устрою України на наукових засадах є системним, складним, тривалим за часом розвитку політико-економіко-правовим процесом, який охоплює реформування більшості сфер суспільного життя. Обґрунтовано, що під земельним устроєм (Land system), необхідно розуміти систему похідну від суспільного і державного устрою, що характеризується земельно-територіальною організацією території держави в цілому або території регіону чи територіальної громади та певними земельними відносинами і визначається системою власності, порядку та формами володіння і користування землею, а також принципами організації використання земель та інших природних ресурсів. З’ясовано, що на сьогодні існує ряд негативних чинників, які безпосередньо впливають на розвиток земельних відносин та ринково-орієнтованого і еколого-безпечного землекористування в Україні. Зокрема, відсутність системної державної земельної політики, дієвої інфраструктури земельного устрою України, а також теоретичного і інституційного обґрунтування його розвитку, негативно впливають на формування та функціонування земельних відносин і економічно-ефективного та екологобезпечного землекористування. Обґрунтовано, що важливим кроком для вирішення зазначених проблем є інституційна складова, в якій необхідно задекларувати ринково-орієнтовану і одночасно еколого-безпечну модель земельного устрою країни та відповідні моделі її регіонів із врахуванням природних, соціально-економічних, традиційних та інших умов. Розроблено логічно-змістовну схему інституціоналізації розвитку земельного устрою України та її регіонів. В процесі дослідження обґрунтовано, що земельний устрій України є похідним від суспільного, конституційного та державного устроїв країни. Одночасно він є базовим для природоохоронного, аграрного та адміністративно-територіального устрою як країни так і її регіонів і територій об’єднаних територіальних громад. Отже, теоретичне і інституційне осмислення розвитку земельного устрою України сприятиме розвитку земельних відносин та економічно-ефективного і екологобезпечного землекористування.