Напрями досліджень сучасних викликів і проблем у сільському секторі України

Abstract

Проаналізовано глибокі зміни у розвитку сільського сектору України під впливом набуття політичної незалеж- ності, впровадження аграрної і земельної реформ, зміни державної влади та реформування адміністративно- територіального устрою. Сільський сектор охоплює дві ключові складові: виробничо-ресурсну (первинне виробниц- тво і технологічно зв’язані галузі) та соціально-територіальну (сільські та малі міські поселення із населенням, об’єктами соціальної сфери й територією). Продовольчий комплекс нарощує випуск продукції, але це не супрово- джується підвищенням рівня життя і якості життєвого середовища сільського населення. Для сільського сектору характерні низка викликів і гострих проблем, які потребують дослідження та реалізації заходів з метою подолання асиметричності його розвитку. До новацій належать: завершення реформи адміністративно-територіального устрою, переміщення відповідальності за розвиток сільського сектора на об’єднані територіальні й внутрішні громади; збільшення місцевих бюджетів у результаті децентралізації фінансово-бюджетної системи, капіталізації природних ресурсів і недіючих об’єктів, введення місцевих податків; розвиток сімейно-фермерського укладу та відродження сільськогосподарської діяльності на покинутих угіддях та ін. Гальмування та подолання деструктивних процесів на сільських територіях, а особливо у кризових зонах, має забезпечити реалізація об’єднаними громадами заходів по формуванню сприятливих умов для розміщення об’єктів позааграрної діяльності, включення дрібних господарств у виробничо-збутові ланцюги, створення фахових міні-об’єднань виробників харчових продуктів, сільськогосподарсь- ких виробничих й обслуговуючих кооперативів з метою виконання працезатратних виробничих операцій, збирання та реалізації вирощеної продукції, допомоги у вирішенні побутових проблем сільських жителів, спрощення їх доступу до базових послуг та ін. Ключові напрями досліджень: рекомендації по оцінюванню продуктивного потенціалу сільських громад та підвищенню надходжень до місцевих бюджетів; концептуальні засади, механізми та інструменти підтримки сімейних і фермерських господарств; управління сільським сектором в умовах нового адмі- ністративно-територіального устрою та самоорганізації громадян; модель залучення дрібних господарств до виробництва кінцевої продукції та її просування у виробничо-збутових ланцюгах тощо.