Співвідношення фольклорного фонду та сюжетних індексів народних казок Китаю та України: аналіз перших видань

Abstract

У статті порушуються питання специфіки укладання одного з перших покажчиків сюжетів китайських народних казок у зіставленні з європейською традицією їх індексування. У порівняльному аспекті висвітлено українську та китайську тематику казкового жанру, його варіативність та особливості. З огляду на мету та завдання дослідження, у статті використано історико-типологічний, описовий, культурологічний методи та метод аналізу. За допомогою історичного та описового методів було розглянуто два рідкісних видання – один із перших індексів китайських казок (1937) та збірник текстів китайських народних казок (1921); культурологічний метод сприяв здійсненню екскурсу в народну казкову традицію Китаю та України, що дозволило краще зрозуміти спільні та відмінні риси двох давніх культур; методи аналізу та типологічний сприяли формуванню висновків. В результаті дослідження було виявлено спільні та відмінні риси в українських та китайських народних казках на рівні сюжетів, персонажів, моральних цінностей та культурних концептів. Також вдалося проаналізувати основні мотиви та сюжети, використовуючи системи класифікації АТU (Аарне-Томпсона-Утера) та покажчик В. Ебергарда («Typen chinesischer Volksmärchen» (FFC 120). Helsinki, 1937). Умови індексації казок у вищезазначених покажчиках відрізняються з огляду на особливості побутування оригінальних китайських казкових сюжетів, що в європейських покажчиках не мають окремої нумерації. Використаний для аналізу текстів збірник китайських народних казок нью-йоркського видавництва «Frederick A. Stokes», датований 1921 роком, що вміщував 73 фольклорні тексти, дозволив здійснити ґрунтовне дослідження сюжетів за персонажами, мотивами та культурними аспектами. Актуальність та новизна дослідження полягає у всебічному аналізі кореляції між фольклорним фондом та сюжетними індексами народних казок Китаю та України. Одним з основних завдань розвідки стало простеження паралелей у сюжетотворенні народної казки китайського та українського народів з метою встановлення низки сюжетів та типів малої прози, що мають подібність. Порівняльні дослідження китайської та української казкової прози мають набагато більше аспектів, ніж представлено у дослідженні, що дозволяє вважати цей напрямок перспективним для фольклористів. Основну увагу слід зосередити на конкретних збірках народної прози та теоретичних авторських дослідженнях, щоб уникнути фальсифікацій та абстрактності.