Правові механізми страхування воєнних ризиків у праві ЄС та їх вплив на забезпечення прав людини в умовах війни в Україні

Abstract

Стаття присвячена дослідженню правових механізмів страхування воєнних ризиків у праві Європейського Союзу та їх ролі у забезпеченні прав людини в умовах збройної агресії проти України. Встановлено, що повномасштабна війна спричинила системні порушення майнових прав, зокрема права власності, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини, що зумовлює необхідність формування ефективних механізмів відшкодування шкоди. Обґрунтовано, що традиційні публічно-правові інструменти компенсації виявилися недостатніми в умовах воєнного стану, що актуалізує залучення приватно-правових механізмів, насамперед страхування воєнних ризиків. Досліджено зміст позитивних зобов’язань держави щодо забезпечення ефективного захисту прав людини та доведено, що їх реалізація передбачає створення комплексної системи відшкодування шкоди, яка поєднує державні та страхові інструменти. Проаналізовано підходи права Європейського Союзу до регулювання страхового ринку, які спрямовані на забезпечення фінансової стабільності, захист прав страхувальників та ефективне управління ризиками. У результаті дослідження встановлено, що страхування воєнних ризиків трансформується із суто економічного інструменту у складову механізму забезпечення прав людини, виконуючи компенсаційну та стабілізаційну функції. Доведено, що імплементація європейських стандартів страхування сприятиме підвищенню ефективності захисту майнових прав, розвитку страхового ринку та формуванню комплексного механізму післявоєнного відновлення. Доведено доцільність розгляду страхування воєнних ризиків як самостійного елементу системи забезпечення прав людини, що виходить за межі традиційного розуміння страхування як виду господарської діяльності. Запропоновано підхід до визначення страхових механізмів як інструменту реалізації позитивних зобов’язань держави щодо гарантування ефективного відшкодування шкоди. Зроблено висновок, що інтеграція страхування воєнних ризиків у систему забезпечення прав людини є об’єктивною необхідністю, а запозичення відповідних підходів права ЄС має стати важливим напрямом удосконалення національного законодавства України