Вміст залишкових кількостей хлорорганічних пестицидів у ґрунті едафотопів складів отрутохімікатів Київської області

Abstract

Старі, недіючі склади пестицидів являють собою критичне джерело хімічного забруднення, створюючи тривалу загрозу для компонентів довкілля, особливо ґрунтів, поверхневих і підземних вод, а також для здоров’я населення. Незважаючи на міжнародну та національну заборону, хлорорганічні пестициди (ХОП), зокрема ДДТ (дихлордифенілтрихлоретан) та його метаболіти, продовжують існувати та мігрувати у ґрунтовому покриві через їхню надзвичайно високу стійкість, низьку розчинність у воді та здатність до біоакумуляції. Це потребує постійного моніторингу та розробки ефективних методів ремедіації. Метою роботи було оцінити рівень та особливості забруднення ґрунтів і рослинного покриву стійкими ХОП, а також дослідити фітоіндикаційні та фітостабілізаційні властивості місцевої рослинності поблизу недіючих сховищ пестицидів. Дослідження проводили впродовж 2020–2024 рр. на території Ставищенського та Сквирського районів Київської області, де розташовані старі склади агрохімікатів. Встановлено, що вміст ДДТ та його метаболітів у ґрунті в зонах біля складів, перевищує встановлені гігієнічні нормативи (ГДК). Це підтверджує, що старі склади є потужним джерелом вторинного забруднення. Домінуючим компонентом забруднення є ДДЕ (дихлордифенілетилен) – ключовий, найбільш стійкий метаболіт ДДТ, частка якого становить до 70 % від загальної суми виявлених ХОП. Висока частка ДДЕ вказує на значну давність забруднення та інтенсивні процеси його біодеградації (дехлорування) у ґрунті. Ботанічне різноманіття демонструє чітку залежність, збільшуючись з віддаленням від безпосередньої зони складу. Найбільшу стійкість до умов хронічного хімічного стресу виявили представники родин айстрових (Asteraceae) та злакових (Poaceae), що свідчить про їхню високу толерантність. Виявлено низку видів-акумуляторів, які здатні активно накопичувати ХОП у своїй біомасі. Зокрема, полин гіркий (Artemisia absinthium) та кульбаба лікарська (Taraxacum officinale) показали значні концентрації токсикантів. Це вказує на їхній потенціал як фітостабілізаторів, здатних локаліз