Козацькі танці як засіб самовираження волелюбності українського воїна

Abstract

У тезах розглядається значення козацьких танців як важливого елементу української культурної спадщини, який відображає волелюбність та бойовий дух українських козаків. Авторка аналізує історичні корені танців, таких як «козак», «гопак» та «гайдук», їх символіку та роль у вихованні молоді. Підкреслюється, що козацькі танці не лише служили формою мистецького самовираження, а й виконували функцію підготовки молоді до військових дій, формуючи бойовий характер та патріотизм. Дослідження спирається на етнографічні джерела та свідчення фольклористів, що підтверджують значущість танців у формуванні національної ідентичності.