Історія викладання логіки у Києво-Могилянській академії

Abstract

Києво-Могилянська академія посідає особливе місце в історії української культури як провідний освітній та філософський центр ранньомодерної доби. Вона була не лише інституцією трансляції західно європейських освітніх моделей, але й осередком формування інтелектуаль ної еліти, яка відігравала важливу роль у церковному, культурному та політичному житті України. Саме в межах освіти академії відбувалося систематичне засвоєння раціональних форм мислення, культури аргументації та диспуту, що відповідало загальноєвропейським стандартам університетської освіти XVII–XVIII ст. Історія викладання логіки у Києво-Могилянській академії є важливою частиною розвитку філософської освіти в Україні та Східній Європі. Логіка була однією з центральних дисциплін курсу філософії, викладалася безперервно з XVII по XVIII ст. Саме в Києво-Могилянській академії сформувалася одна з найпотужніших логічних традицій у православному світі. Аналіз досліджуваної проблеми проведений з використанням філо софських, загальнонаукових методів та підходів. На основі компаративного підходу виявлено споріднені та відмінні явища у викладанні курсів логіки у КМА протягом XVII–XVIII ст., що дозволяє проаналізувати концептуальні ідеї Й. Кононовича-Горбацького, Ф. Прокоповича, Г. Кониського щодо ролі логіки у філософському просторі академії. Історико-філософський аналіз еволюції логічної думки у Києво Могилянській академії та метод реконструкції дозволив глибше розкрити сутність курсів логіки, діахронно порівняти три етапи викладання курсів логіки у часі. У статті визначено, що в історичному контексті курси логіки профе сорів Києво-Могилянської академії XVII–XVIII ст. були важливими навчальними дисциплінами, що спонукали мислити раціонально. Дослідження історії логіки в КМА дає змогу побачити, як закладалися підвалини сучасного українського раціоналізму, який визначає українську освітню традицію як невід’ємну частину загальноєвропейської. Для практичного дослідження курсів логіки важливе методологічне значення мають диспути: публічні та приватні, які вчили майбутніх українських діячів умінню витримувати психологічний тиск, швидкості мислення та культури слова.