Методологія вартісної оцінки обмежувальних норм при формуванні ринкової ціни сільськогосподарських земель

Abstract

Прогнозування напрямів розвитку сучасних природно- виробничих систем висвітлює їх об’єктивну залежність від мимовільних подій, які так чи інакше впливають на структурну побудову конструкції системи. Означений трансформаційний ефект (позитивний чи негативний) набирає останнім часом все більшої потужності, оскільки зміни системних властивостей, відношень і зв’язків відбуваються одномоментно, перетинаючись та накладаючись одна на одну. Система сільськогосподарського землекористування, на противагу системам технологічного або соціального походження, є за своєю сутністю неоднорідною, а тому ув’язування природних, технологічних та соціальних компонент передбачає доволі складний механізм конструювання ефективної структури цього системного утворення. Суттєвою компонентою такого механізму має бути множина факторів, які необхідною мірою спрямовують конструктивні дії чи заходи у відповідності із траєкторією стійкого розвитку сільськогосподарського виробництва. Серед сукупності чинників, що задіяні в організації системної конструкції сільськогосподарського землекористування, домінуючими виступають економічні та соціальні фактори без повноцінного врахування екологічної складової, яка в сучасних умовах позиціонується як така, що здатна забезпечити довгострокове існування суспільства. Ця проблема вирішується шляхом застосування необхідної кількості унормованих екологообмежувальних нормативів, які мають спрямувати дії відокремлених суб’єктів виробництва сільгосппродукції у сектор прийнятно- раціональної господарської діяльності. Під обмеженнями у цій траєкторії необхідно розуміти не жорстку заборону на ті або інші дії, а заперечення нераціональних, недоцільних та неефективних функцій землекористувачів і спрямування їх зусиль у поведінковий напрям, затребуваний публічним соціумом і обумовлюючий якнайбільш тривале збереження земельного ресурсу у сільському господарстві. Тобто, обмеження можливостей учасників системи сільськогосподарського землекористування звужує сектор неочікуваних і непередбачуваних дій суб’єктів, виокремлюючи найбільш раціональні та доцільні дії землекористувачів у відношенні до природно-ресурсного потенціалу. Метою даної кваліфікаційної роботи є визначення напрямів структуризації системи землекористування за наслідками еколого-економічних трансформацій. Об’єктом дослідження є процес провадження еколого-економічної організації системи сталого сільськогосподарського землекористування. Предметом дослідження є науково-методологічне підґрунтя формування еколого-економічної організації системи сталого сільськогосподарського землекористування в умовах відкриття ринку землі.