Неофіційні антропоніми політичної медіакомунікації: лексико-стилістичний, словотвірний і міжкультурний виміри.

Abstract

У статті проаналізовано неофіційні політичні антропоніми, що функціюють в українському й закордонному медіадискурсі, з погляду лексико-стилістичних особливостей, словотвірної специфіки, міжкультурного аспекту. Зауважено, що політичні номінації виявляють такі риси, як індивідуальність, експресивність, оцінність, інформативність. Виявлено, що неофіційні найменування політиків здійснюють відчутний вплив на ефективність комунікації з громадянами, створенні власного іміджу й індивідуального стилю спілкування. Відповідно до мотиваційної ознаки диференційовано й докладно схарактеризовано чотири тематичні групи номінацій: 1) прізвиська від власних офіційних прізвищ та імен; 2) найменування, що вказують на зовнішні риси носіїв; 3) номінації за внутрішніми особливостями денотатів (характером, звичкою, поведінкою, уподобаннями); 4) прозивні імена, мотивовані випадком чи подією в житті політика. Установлено, що вагому роль у творенні прізвиськ політичних діячів відіграють власні імена й прізвища, слугуючи базовим матеріалом для різноманітних стилістичних і словотвірних трансформацій: усічення, суфіксації, мовних каламбурів, звукової гри. Проаналізовано найменування, твірною базою для яких стали усічені (інколи редериваційні) прізвищеві основи, номінації асоціативного творення, іронічні зменшувально-пестливі назви, які виявляють глузування в дипломатичній риториці. З’ясовано, що в неофіційній комунікації поширені політичні номінації, які вказують на зовнішність носіїв. Виокремлено антропоніми, які характеризують внутрішні особливості денотатів: риси характеру, психічний стан, звички, уподобання, поведінку, моральні чи інтелектуальні якості. Не менш цікаві й колоритні неофіційні номінації, мотивовані випадком чи подією в житті політика. Підсумовано, що аналіз лексико-семантичних параметрів і словотвірного потенціалу прізвиськових політичних номенів засвідчив велику гнучкість мовних ресурсів у творенні неофіційних іменувань, колорит і креативність масової свідомості. Міжкультурний вимір українських і закордонних прізвиськ підтвердив, що, попри універсальність процесу виникнення політичних антропонімів, існують відчутні національно-культурні відмінності в їхній семантиці, конотації та функційній спрямованості.