Словотворення чоловічих неофіційних назв у діалектній комунікації: суфіксальні деривати.

Abstract

У статті досліджено словотворення чоловічих прізвиськ, що побутують у західнополіській діалектній комунікації. З’ясовано, що мовний простір Західного Полісся – складне й багатошарове утворення, у межах якого взаємодіють архаїчні риси північної та південнозахідної діалектних систем, а також активно проникає сучасна сленгова й жаргонна лексика. Установлено, що в прізвиськах, як і в прізвищах, серед засобів морфологічного словотворення засвідчена лише суфіксація, адже префіксальні похідні виявлені ще на рівні творення апелятивів, де і з’явилися префіксальні морфи. Суфіксальними дериватами кваліфіковано ті утворення, що не мають омонімних дублетів серед апелятивів і які не зафіксовані в лексикографічних джерелах. Звернуто увагу на продуктивні суфіксальні моделі чоловічого неофіційного іменування. Матеріалом розвідки слугували власні записи прізвиськ, зроблені в населених пунктах Західного Полісся від респондентів різного віку, насамперед діалектоносіїв. Студіювання вуличних антропонімів показало, що морфологічні деривати – це індивідуальні неофіційні особові назви переважно за родинною належністю. Системний аналіз чоловічих суфіксальних дериватів у народно-побутових іменуваннях засвідчив такі їхні різновиди: а) патронімні і матронімні: -ич || -іч, -ович (-увич, -евич), б) поліфункційні у значенні патронімних чи матронімних: -ак, -ан || -ан′, -ец′ (-ец, -иц, -иц′), -ик || -ік (-ек, -’ек), -к-о, -ок (-ек, -’ек), -ук, -ус || -ус′. За кількістю репрезентантів в антропонімній базі диференційовано такі типи суфіксальних словотвірних моделей: а) високопродуктивні: -ик || -ік, -к-о, -ович, -ец′ у патронімних (пропатронімних), матронімних (проматронімних) особових назвах; б) продуктивні: -ок, -ц′о в патронімних (пропатронімних), матронімних (проматронімних), гінеконімних назвах; в) малопродуктивні: -ак, -ан || -ан′, -ук, -ус || -ус′. Підсумовано, що прізвиськова творчість жителів Західного Полісся виявляє як загальноукраїнські антропонімні тенденції у використанні загальновживаних словотвірних моделей, так й окреслює локальні особливості. Усе це свідчить про широкі можливості прізвиськових номенів, які особливо потребують ретельних фіксацій і докладних регіональних студій.