Меморіалізація Героїв Небесної Сотні практики пам’ятання

Abstract

Революція Гідності - одна з найважливіших державо творчих подій у новітній історії України, що засвідчила суттєву трансформацію колективної свідомості суспільства. Символом цієї боротьби стали Герої Небесної Сотні. Незважаючи на відносно невеликий проміжок часу, що минув, вшанування їхньої пам'яті вже набуло ґрунтовної інституційно-правової бази та стало потужним джерелом комеморативної практики. Стаття спрямована на комплексне дослідження та систематизацію досвіду меморіалізації Небесної Сотні, аналіз її багатовекторного впливу на формування української політики пам’яті та національної ідентичності. Авторки вказують на те, що процес пам’ятання розпочався зі стихійної громадянської активності. Ця низова ініціатива заклала підвалини для подальшого інституціоналізованого підходу. Меморіалізація суттєво змінила урбанонімічний та архітектурний ландшафт України. У статті також висвітлюється проблема відтермінування будівництва центрального Національного меморіалу в Києві, попри наявність затвердженого проєкту. Комеморативний канон вшанування, розроблений родичами, учасни ками Революції та інституціями, містить щорічний церемоніал, акцію «Тихі ангели» та традицію персонального вшанування кожного героя у його день народження. Стаття також висвітлює особливе значення ініціативи «Відзнаки Героїв» від організації «Родина Героїв «Небесної Сотні». Ці проєкти (премії, гранти) спрямовані на підтримку молоді в різних галузях і переводять пам'ять із площини жалоби до площини творення та наслідування цінностей. Крім того, наголошується на глибокому відображенні подвигу Небесної Сотні у кінематографі. Меморіалізація Небесної Сотні виконує критично важливі функції: вона зберігає пам'ять про травматичну й героїчну сторінку, відображає світоглядні орієнтири та сприяє формуванню національної гідності та ідентичності в умовах боротьби за незалежність і суверенітет України.