Історичні передумови криміналізації посягання на територіальну цілісність і недоторканність за законодавством України

Abstract

У статті розглядаються історичні передумови та основні етапи криміналізації посягання на територіальну цілісність і недоторканність за законодавством України. Визначено, що нормативне наповнення змісту міжнародно-правового принципу територіальної цілісності передбачає створення комплексної системи юридичних гарантій безпеки цілісності державної території та непорушності державних кордонів. Особлива роль у правовому забезпеченні цілісності державної території належить кримінальному законодавству, яке передбачає найбільш сурові види юридичної відповідальності за злочинні посягання на територіальну цілісність і недоторканність України. В Україні встановлення відповідальності за посягання на територіальну цілісність держави пов’язане з політичними подіями першої половини 90-х років XX сторіччя та заявами з боку вищих органів державної влади російської федерації стосовно територіальних претензій до України. Верховна Рада України змушена була реагувати на такі заяви та дії російської сторони не лише відповідними дипломатичними та політичними заявами, а й реальними кроками, у тому числі кримінально-правового характеру, щодо захисту територіальної цілісності держави. У 1991 році Верховна Рада України вперше встановила відповідальність не лише за заклики до насильницьких повалення чи зміни державного і суспільного ладу, а й за заклики чи інші дії, спрямовані на порушення територіальної цілісності України. Надалі з метою посилення захисту конституційного ладу, територіальної цілісності України та громадської безпеки Верховна Рада встановила відповідальність за посягання на територіальну цілісність як окремий самостійний злочин. Підкреслено, що протягом всієї новітньої історії незалежної України кримінальне законодавство залишається важливим інструментом у забезпеченні територіальної цілісності і недоторканності держави як важливої складової національної безпеки України. Зауважено, що кримінально-правова політика у сфері забезпечення територіальної цілісності і недоторканності держави повинна бути виваженою, мати науково-обґрунтований характер та спиратися на положення довгострокової державної політики у цій сфері з урахуванням наявних, скритих та потенційних загроз територіальній цілісності держави